З«порадника для сільських пасторів» православної церкви про недоцільність виголошення проповідей українською мовою

кто из людей не испытывал наслаждения, внимания вздохам летнего дождика, шуршанью осенней листвы, волнам, плещущимся вдоль берегов озера, журчащей воде, голубям, воркующим туманным утром? что может сравниться с пением птиц, особенно таких музыкантов, как соловьи? дикая природа обладает не только зрительной, но и звуковой красотой. различные виды насекомых, зверей, птиц дополняют друг друга в суточных и сезонных ритмах звучания, исполненных подлинной красоты.один канадский композитор ввёл специальное понятие-"звуковой ландшафт". по его мнению, для жителей лесов каждый вид дерева имеет свой голос. когда ветерок пролетает в ёлках-они всхлипывают и стонут, ясень шипит, березы шелестят, сосны гудят. рёв бури, шелестящий лист, скороговорка дождя- во всём этом есть изначальная и неизведанная гармония. пение птиц, кваканье лягушек, шелест трав, шум прибоя, рёв водопада-вся эта симфония звуков дикой природы есть огромная и недосягаемая идеальная ценность.(не сильно так думаю

 

Довгим та тяжким був шлях України до незалежності, але дух визволення, який жив у серці українського народу впродовж віків, піднімав на боротьбу його кращі сили, плекав видатних державних діячів, військових керівників, мудрих звитяжців. Серед них особливе місце посідає постать Богдана Хмельницького, невід'ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Богданом Хмельницьким пов'язане становлення української держави, формування української нації. Його внесок в історію рідного народу— визволення придніпровських земель від ярма польських магнатів, збереження мови і культури, будівництво Української держави.

Ніхто так, як Богдан Хмельницький, не зумів відчути дух народу, його найпотаємніші прагнення і душу. І народ увічнив образ свого захисника в невмирущих думах і піснях:

Ой тобі, Хмелю,

Й превелика шана,

Що врятував Україну

Від польського пана.

До нас дійшло чимало народних пісень, дум, в яких оспівано гетьмана, його справи, військові подвиги, показано як людину високих чеснот. Так, у думі "Хмельницький і Барабаш" розповідається про початок гетьманування Хмельницького:

З того часу Хмельницький гетьманувати став.

От тоді ж то козаки, діти, друзі, молодці

Стиха словами промовляли: "Ей, гетьман Хмельницький,

Богатир наш Зиновій Богдан чигиринський".

Ставши гетьманом, Хмельницький згуртовує навколо себе українців і виступає проти поляків. Його прославляють у народній пісні

Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється?

Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'ється.

Уже в XVII столітті з'являються художні твори, в яких висвітлено події, пов'язані з діяльністю Богдана Хмельницького, але тільки з XVIII століття гетьман постає у творах як символ національних змагань, які знову і знову спалахують в Україні.

У драмі "Милість Божа" професор Київської академії (можливо, Інокентій Нерунович) вперше показує багатогранний образ Богдана Хмельницького як батька нації.

У XIX столітті Богдан Хмельницький як герой визвольної війни 1648 року та гетьман України привертає увагу Т. Шевченка, його образ так чи інакше присутній у багатьох поезіях Кобзаря. Так, у поемі "Гайдамаки" поет називає його "славним Богданом", а в поемі "Розрита могила" він зображає Хмельницького як видатного політичного діяча, але разом з тим вважає його "нерозумним сином", тому що через його компроміс з російським царизмом страждає Україна, її народ .

Неоднозначною є оцінка діянь Хмельницького й у вірші Шевченка "Стоїть в селі Суботові". Поет позитивно оцінює прагнення гетьмана, який, підписуючи у Переяславі угоду, бажав, щоб у майбутньому "москаль добром і лихом з козаком ділився". Не сподівався Хмельницький зради. Тому Шевченко з болем наголошує: "Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало: москалики, що заздріли, то все обчухрали".

Багатогранний образ Богдана Хмельницького у трилогії М. Старицького "Богдан Хмельницький" та однойменній історичній драмі. Гетьман змальований як виразник прагнень українського народу, вдумливий державний діяч, талановитий полководець. Письменник показав його, на відміну від тлумачення Т. Шевченка, як далекоглядного політика, патріота, борця за возз'єднання України з Росією.

До теми визвольної боротьби українського народу в XVII столітті і, у зв'язку з нею, до образу Б. Хмельницького зверталося чимало українських письменників XX століття: П. Тичина, М. Рильський, І. Ле, П. Загребельний.

У романі П. Загребельного "Я, Богдан" ("Сповідь у славі") Хмельницького зображено як мудрого політика, освічену, талановиту людину, непересічну особистість з неабиякими суперечностями, внутрішніми драмами. Роман написаний у формі монологу гетьмана (звідки й підзаголовок твору "Сповідь у славі"). Від його імені письменник звертається до народу, вболіває за його майбутнє. Богдан у сповіді відстоює правду звичайної людини: "Хіба й мене самого не пробували очорнити? Оточували легендами, але я волів жити поза ними, гаразд відаючи, що в легендах зникає жива особистість і лишається тільки безплотний символ, яким кожен може скористатися для своїх цілей".

Велич людини і пам'ять про неї визначаються її ділами. Життя і справи Б. Хмельницького були віддані Україні, тому він залишається у нетлінній пам'яті рідного народу. Письменників протягом трьох віків приваблює постать гетьмана України. Силою свого таланту, красою слова відтворюють вони історію життя великого сина українського народу. Вся Україна в 1995 році відзначила 400-річчя Б. Хмельницького. Ми вшанували пам'ять видатного діяча, який "належить до найбільших рушіїв в руській історії

Если что-то не упомянул, пишите в комментарии под ответом.

Объяснение:

Основа тяжёлой пехоты македонском войске Филиппа состояла из педзэтеров («пеших друзей»), иначе — фалангитов. Сариссу держали в 90 — 180 см от тупого конца, так что наконечники копий первых четырёх или пяти рядов в бою выступали перед фронтом фаланги. Несмотря на более тяжёлые доспехи, постоянные тренировки делали части педзэтеров более маневренными, нежели классическая греческая фаланга. Фаланга делилась на подразделения-таксисы. Таксисы формировали линию фаланги. Всего было 12 таксисов предположительно по 1,5 — 2 тысячи человек. Из них шесть таксисов пошли с Александром в Поход под командованием Пармениона. При Иссе сражались 9500 пезетеров пяти таксисов.