Как происходит объединение галицко-волынского княжества? выгодные , политическое и положение галицко-волынского княжества. , плез)

Кресто́вые походы — серия военных походов из западной европы, направленных против мусульман. целью первых крестовых походов было освобождение палестины [1], в первую очередь иерусалима (с гробом господним) , от турок-сельджуков, однако позднее крестовые походы велись и ради обращения в христианство язычников , подавления еретических и антиклерикальных течений в европе (катары, гуситы и так далее) или решения политических пап. название «крестоносцы» появилось потому, что участники крестовых походов нашивали себе на одежду кресты. считалось, что участники похода получат прощение грехов, поэтому в походы отправлялись не только рыцари, но и простые жители и даже дети. первым воспринял идею освобождения иерусалима от сельджуков римский папа григорий vii, который пожелал лично возглавить поход. на его призыв откликнулось до 50 000 энтузиастов, но борьба папы с германским императором оставила идею висеть в воздухе. преемник григория, папа виктор iii обновил призыв предшественника, обещая отпущение грехов, но не желая лично участвовать в походе. жители пизы, генуи, некоторых других итальянских городов, страдавших от морских набегов мусульман, снарядили флот, отбывший к побережью африки. экспедицией были сожжены два града в тунисе, но этот эпизод не получил широкого резонанса. истинным вдохновителем массового крестового похода стал простой нищий отшельник пётр амьенский, по прозвищу пустынник, родом из пикардии. при посещении голгофы и гроба господня, зрелище всяческих притеснений палестинских братьев по вере возбудило в нём сильнейшее негодование. добившись от патриарха писем с мольбой о , пётр отправился в рим к папе урбану ii, а затем, надев рубище, без обуви, с непокрытой головой и распятием в руках — по и весям европы, проповедуя где только можно о походе для освобождения христиан и гроба господня. простые люди, тронутые его красноречием, принимали петра за святого, считали счастьем даже отщипнуть клочок шерсти от его ослика на память. таким образом идея распространилась весьма широко и стала популярной. первый крестовый поход начался вскоре после страстной проповеди папы урбана ii, состоявшейся на церковном соборе во французском городе клермоне в ноябре 1095 года. незадолго до этого византийский император алексей i комнин обратился к урбану с просьбой отразить нападение воинственных турок-сельджуков (названных так по имени своего вождя сельджука) . восприняв нашествие мусульман-турок как угрозу христианству, папа согласился императору, а также, желая привлечь на свою сторону общественное мнение в борьбе с другим претендентом на папский престол, поставил дополнительную цель — отвоевать у сельджуков святую землю. речь папы неоднократно прерывалась взрывами народного энтузиазма и возгласами «на то божья воля! так хочет бог! » . урбан ii пообещал участникам отмену их долгов и заботу о семьях, оставшихся в европе. тут же, в клермоне, желающие приносили торжественные клятвы и в знак обета нашивали на свои одежды кресты из полосок красной ткани. отсюда и пошло имя «крестоносцы» и название их миссии — «крестовый поход». первый поход на волне всеобщего воодушевления в целом достиг своих целей. в дальнейшем иерусалим и святая земля были вновь захвачены мусульманами и крестовые походы предпринимались для их освобождения. последний (девятый) крестовый поход в первоначальном значении состоялся в 1271—1272 годах. последние походы, которые также назывались «крестовыми» , предпринимались в xv веке и были направлены против гуситов и турок-османов.

прискорення історичного процесу приводить у xix ст. до нового якісного стрибка в порівнянні з початковим періодом нового часу. європа пересіла з кінного диліжанса в "східний експрес”, з парусника на пароплав і на кінець сторіччя підійшла до того, щоб літати в повітрі і плавати під водою. телеграф зв'язав європейські країни і сша з найвіддаленішими куточками планети. наука проникла углиб речовини і в таємницю еволюції живої матерії. то був вік науково-технічного перевороту і бурхливих соціальних потрясінь, але разом з тим - найбільших гуманістичних і естетичних завоювань та утопічних помилок розуму.

мінявся сам вигляд світу. величні собори, розкішні палацові резиденції, більш скромні "дворянські гнізда”, невеликі поселення ремісників перетворилися в прекрасні, але все ж пам'ятники феодальної епохи, що назавжди пішла в минуле. носіями нового стали великі промислові міста з їх і фабриками, залізничними вокзалами і лініями метро, особняками багатіїв і нетрищами, доходними будинками і будиночками бідняків, публічними бібліотеками, музеями і комерційними видовищними - театрами, танцзалами, концертними .

рівень досягнень і їх роль в сучасній системі цінностей відображає вже той факт, що при характеристиці xix ст. часто використовують термін  "класичний”: це вік класичного капіталізму (вільної конкуренції), класичної філософії, класичного природознавства, класичної літератури і

хронологічні межі культурного феномена xix ст. ширші, ніж календарні. початок новим культурним процесам поклала французька революція 1789-1793 рр. що ж до завершення епохи, то рубежем став початок першої світової війни в 1914 р.

ідеї свободи, рівності і братерства, проголошені якобінцями, створили сприятливу атмосферу для боротьби за демократичні перетворення у всьому світі. минуле сторіччя стало часом буржуазних революцій. в одній франції їх було декілька: в 1830, 1848, 1870 рр. у 1848 -1849 рр. революціями була охоплена вся європа. їх головний результат - становлення буржуазної демократії в більшості європейських країн. гострота соціальних протиріч, напруження політичних пристрастей було пов'язане не тільки з протиборством буржуазії і дворянства, але і з боротьбою пролетаріату проти буржуазії. паризька комуна 1871 р. стала першою пролетарською революцією.

утвердження буржуазних відносин у найбільших країнах, схожість соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, складання світового ринку, активні ділові, дипломатичні, революційні, культурні зв'язки, новий рівень засобів комунікації обумовлювали виникнення тенденції зближення культур.

у той же час найістотнішим чинником, який суттєво вплинув на розвиток світової культури, став могутній національно-визвольний рух: боротьба проти нашестя наполеона в іспанії і росії, проти гніту австрійських габсбургів в італії та угорщині, проти османського ярма в греції і болгарії, проти російського царизму в польщі і на кавказі, об'єднання німеччини. дуже різний за складом і цілями у різних країнах цей рух веде до того, що вчені, письменники і художники звертаються у своїй творчості до історичного минулого і культурних традицій власних народів. усвідомлення кожною нацією своєї значущості, розвиток почуття національної гідності визначав прагнення людей науки і мистецтва вийти на світовий рівень, іти в ногу з часом.

у загальній картині історії xix ст. існують і взаємодіють тенденції розвитку національних культур і складання загальнолюдської, світової культури.

наслідки утвердження капіталістичного виробництва і капіталістичних відносин були неоднозначними для культури. з одного боку, імпульс для розвитку отримала наука, оскільки виникла пряма економічна зацікавленість в застосуванні у виробництві відкриттів, винаходів, більш численною стала інтеліґенція, зростало міське населення. з іншого ж боку, машинне виробництво створило клас найманих робітників-пролетарів, звело до мінімуму гуманістичний чинник у праці, посилило відчуження працівника від процесу і продукту праці, протистояло світу ідеалів і духовних цінностей.

у своїх основах культура xix ст. спиралася на ідеї і погляди, вироблені в епоху просвітництва. це - насамперед  гуманізм, що піднявся до розуміння цінності кожної людини як особистості, її права на вільний розвиток, раціоналізм і, особливо, -  сцієнтизм  (від латинського  "сцієнція” - наука), який абсолютизував роль і можливості науки в житті суспільства, а також  євроцентризм,  що оцінював всі цивілізації крізь призму переваги європейського зразка для всіх інших культур.