Сказахским, ! көмектесуіміз по составу (сөз құрамына қарай талдау) и әдебиеттің морфологический

Көмектесу -түбір(корень), іміз -тәуелдік жалғау 1жақ мн.ч біз
(окончание)

Мама - самый дорогой человек на Земле. Именно слово "мама" чаще всего именно дети говорят первым. Есть ли величина, которой можно измерить материнскую любовь? Что такое материнский инстинкт? Думаю, многие согласятся, что это очень сильное чувство, которое заставляет делать невозможное. Вспомните, как большая мама-крокодил бережно несет своего детеныша в зубах, боясь повредить его; как кошка своих малышей, каждый раз заходит в горящий дом, пока не вынесет всех своих котят в целости и сохранности. А как во время войны, голода мать отдаёт последний кусочек хлеба своему ребенку, как инстинктивно закрывает собой от пули, ножа, жертвуя самым ценным, что у нее есть – жизнью! Разве это не есть материнская любовь?

Анам - жер бетіндегі ең қымбат адам. Бұл «ана» сөзі, оны алдымен балалар айтады. Ана махаббатын өлшеуге болатын сан бар ма? Аналық инстинкт деген не? Менің ойымша, бұл сізді мүмкін емес нәрсені жасайтын өте күшті сезіммен келіседі. Үлкен қолтырауынның анасы оны зақымдап алудан қорқып, оны тістеріне қалай апаратынын есіңізде сақтаңыз; мысық сияқты, ол сәбилерін құтқарады, ол әрдайым жанып жатқан үйге кіргенде, барлық мысықтарын қауіпсіз және сау етеді. Соғыс кезінде, аштық кезінде, анасы баласына соңғы нан бөліп береді, ол қаншалықты инстинктивті түрде өзін оқтан, пышақтан жауып, қолындағы ең қымбат нәрсені - өмірді құрбан етеді! Бұл ана махаббаты емес пе?

Степове безмежжя тече буйною зеленавістю хлібів, мерехтить під сонцем. Степовий океан манить і кличе. Хоч би звичайна тополя чи явір появились серед зелено-голубих хвиль. Півдня ідемо, і тільки пшениці та ще соняшники, які ледь-ледь розплющують свої золоті очі крізь волохаті вії.
Раптом на обрії — оазис. Може, це марево?
Наближаємось, але марево не зникає. Навпаки, ще краще видно могутні дуби, кучеряві липи, яблуні і навіть березу, що вибігла, ніби дівчина з рушниками.
Це — хутір Надія, закладений відомим драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (Карпенком-Карим).
У тіні дерев мріє батьківська хата, де народилися сини, корифеї українського театру: Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський.
Алеї парку, широкий став переконують, що письменник знав не тільки перо, але й працю грабаря.
Серед широкого подвір'я звелися дуби, посаджені славнозвісними акторами, які перебували на хуторі. Дуби сягають півсотні метрів у небеса.
Трохи далі можна побачити ще кілька дубів, які звуться "Чумаки", їх саджали почесні гості, віддаючи шану українським чумакам. Рости цим дубам вічно.
Неподалік хати — великий світлий будинок. Це — меморіальний музей, в якому зібрано особисті речі братів Тобілевичів і цікаві документи.
Дрімає у затінку старовинна українська хата, в якій писались великі твори. Дзюркотить джерельна вода. Припадімо і ми до неї, напиймося з цієї цілющої криниці