Медь - сульфат меди(2) - гидроксид меди - оксид меди составить уравнение реакций

Для перевода меди в сульфат меди (2) необходимо провести реакцию с серной кислотой.  медь находится за водородом в ряду активности металлов, поэтому для этой реакции необходимо использовать концентрированную h2so4: cu + 2h2so4 = cuso4 + so2(газ) + 2h2o; учитывая, что гидроксид меди (2) - нерастворимый гидроксид, реакцию проводят в водном растворе с щелочью (например, naoh): cuso4 + 2naoh = cu(oh)2 + na2so4; полученный гидроксид меди (2) термически неустойчивый, его нагрев приводит к разложению: cu(oh)2 = cuo + h2o.

При изготовлении смесей такого вида можно использовать вещества, находящиеся в разном агрегатном состоянии: твердом или жидком. Смесь молотого перца разного вида или другие приправы чаще всего являются именно неоднородными сухими составами. Если в процессе приготовления гетерогенного продукта используется любая жидкость, то полученную массу называют взвесью. Причем различают их несколько видов. При смешивании жидкости с твердыми веществами образуются суспензии. Их примером является смесь воды с песком или глиной. Когда строитель изготавливает цемент, повар смешивает муку с водой, ребенок чистит зубы пастой – все они используют суспензии. - Читайте подробнее на FB.ru: https://fb.ru/article/232498/odnorodnyie-smesi-opredelenie-ponyatiya-sostav-primeryi

Объяснение:

Відповідь:

Пояснення:

Як відомо, сухе повітря атмосфери Землі в об'ємних частинах складається з 78% азоту, 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу та незначної кількості гелію, аргону, інших газів та домішок. Найбільш важливими для рослинного світу компонентами атмосфери є вугле­кислий газ та кисень.

Джерелами надходження вуглекислого газу у лісове повітря є самі рослини, які у процесі дихання поглинають кисень повітря та виділяють вуглекислий газ, лісова підстилка, в якій відбуваються процеси життя і мінералізація органічних решток, а також поверхневі шари ґрунту, в яких розкладаються органічні речовини та мікроорганізми. Виділення вуглекислого газу в атмосферу різними типами ґрунтів різне. Глинясті ґрунти виділяють більше, піщані - менше. За рахунок дихання коріння деревних та інших рослин може виділятися також значна кількість вуглекислого газу.

За останнє століття вміст вуглекислоти у повітрі збільшується за рахунок промислової діяльності людини. У середньому на 0,3% що­річно, а поблизу промислових центрів і більше. При цьому концентрація С02 у повітрі поступово збільшується, що на думку деяких вчених може призвести до так званого "парникового ефекту". Зменшення вирубки лісів та розширення їх площ протидіятиме такому згубному явищу.

В умовах лісу на різній висоті від поверхні ґрунту концентрація вуглекислого газу неоднакова. Вона також змінюється у різні часи доби. Так, вночі концентрація вища, а в полудень — менша у зв'язку з фотосинтезом. Влітку вуглекислого газу менше, ніж восени, через інтенсивне його споживання при фотосинтезі. У посушливий період його також менше через зниження життєдіяльності мікроорганізмів.

Навіть незначне підвищення концентрації вуглекислого газу порівняно з наявною в атмосфері (0,03%) викликає різке збільшення продуктив­ності фотосинтезу. Брак світла під пологом лісу компенсується наяв­ністю більшої кількості С02 у повітрі, і це сприяє нормальному росту підросту деревних порід, а деякі види рослин взагалі пристосувалися до життя у такому середовищі.

Стратифікація вуглекислого газу по вертикалі в умовах лісу ви­глядає приблизно так: у нижньому 1,5-метровому шарі його концен­трація становить 0,07%, а іноді більше, з висотою вона зменшується і в кронах дерев, де С02 посилено споживається, становить 0,0022%. Але загальна кількість С02 у лісовому повітрі залежить від складу деревостанів, їх будови, повноти та інших факторів (вітер, рельєф, вологість фунту тощо). Найбільше С02 у повітрі букових лісостанів. Вітер змінює концентрацію С02 у повітрі лісових насаджень. П. С. Погреб­няк відмічає, що вітер зі швидкістю 2-3 м-сек-1 підвищує продуктивність фотосинтезу вдвічі порівняно зі штилем. Це можна пояснити тим, що така швидкість вітру викликає турбулентний підйом С02 у крони дерев, а більша — відносить його по нижніх шарах повітря за межі лісу.