На початку нашої ери люди використовували в побуті близько 100 хімічних речовин як органічного походження (бджолиний віск, крохмаль, жири, оливкову та кокосову олію, оцтову кислоту тощо) так і неорганічного (пемза, кухарська сіль тощо). крохмаль застосовувався для склеювання папірусу, яєчний білок — для склеювання виробів, бджолиний віск — для виготовлення фарб, покриття табличок для письма, виготовлення засобів догляду за меблями. пурпур, індиго, хну використовували для фарбування волосся, а також бавовни, шовку, льону, вовни. у побуті знайшли застосування гіпс, лаки для розпису на стінах. до речі, яскраві зображення на стінах печер та прадавніх будівель збереглися й до наших часів. багато секретів натуральних барвників загубилося в часі, але деякі збереглися і використовуються у наш час при виготовленні килимів та рушників народними майстрами.
відбілювачем може бути перборат натрію nabo3 • 4н2о, як сама пероксидна сіль, так і пероксид гідрогену н2о2, що утворюється під час гідролізу солі.
широкого застосування набули солі жирних кислот – мила. натрієві солі є твердими речовинами, а калієві – рідкими. їхні аніони містять від 10 до 20 атомів карбону. (якщо атомів карбону в аніоні солі менше 10, то сполука не виявляє мийної дії, а якщо більше 20, то сіль практично нерозчинна в воді.)
если я ничего не напутала в записи, то, вроде, все правильно. по крайней мере, уровнять получилось. : з