Відмінності в будові молекули целюлози та крохмалю . як вони впливають на фізичні властивості ?

Крохмаль — це аморфний порошок з характерним хрускотом (картопляного крохмалю), нерозчинний у воді у звичайних умовах. при потраплянні в гарячу воду зерна крохмалю сильно  набухають, їхні оболонки розриваються, утворюється колоїдний розчин. целюлоза являє собою волокнисту речовину білого кольору, не розчинну у воді. на відміну від крохмалю, целюлоза зовсім не взаємодіє з водою навіть йри кип’ятінні. чиста целюлоза в нашому житті зустрічається у вигляді вати. найпростіша формула крохмалю (і целюлози) — (с6н10о5)n. у цій формулі значення  n  — від кількох сотень до кількох тисяч. отже, крохмаль — це природний полімер, що складається з багаторазово повторюваних структурних ланок с6н10о5. він складається з молекул двох типів. із цієї причини крохмаль навіть вважають сумішшю двох речовин — амілози та амілопектину. амілоза (її в крохмалі 20%) має лінійні молекули й більш розчинна. молекули амілопектину (його 80%) розгалужені, і він менш розчинний у воді. ці молекули відрізняються й за відносною молекулярною масою: для лінійних молекул (амілози) вона сягає близько сотень тисяч, для розгалужених молекул (амілопектину) — кількох мільйонів.найпростіша й молекулярна формули целюлози аналогічні до формул крохмалю. очевидно, що при однаковому складі ці речовини істотно відрізняються за властивостями. порівняно із крохмалем у целюлози більш висока відносна молекулярна маса. причина міцності й нерозчинності целюлози полягає в тому, що вона має просторову тривимірну структуру. однак целюлоза не має не тільки тривимірної, але й розгалуженої структури. але в цьому й полягає причина міцності молекул целюлози, тому що вони мають лінійну структуру, і окремі макромолекули розташовані упорядковано щільно одна до одної. унаслідок цього значно зростає сила міжмолекулярної взаємодії між окремими макромолекулами. між упорядковано розташованими макромолекулами целюлози встановлюються численні водневі зв’язки: атоми оксигену гідроксильних груп однієї молекули електростатично взаємодіють із атомами гідрогену гідроксильних груп іншої молекули. із цієї ж причини целюлоза утворює міцні волокна, що не характерно для крохмалю. тим часом у крохмалі більшість молекул має розгалужену будову, тому можливостей для. встановлення водневих зв’язків менше. молекули крохмалю із залишків  α-глюкози, а целюлози — із залишків молекул  β-глюкози, у цьому також полягає причина відмінностей хімічних властивостей крохмалю та целюлози. (перша картинка - будова молекули крохмалю, друга - целюлози)

Объяснение:

Полимерные материалы (пластмассы, композиты, пластики) - это композиции определенного состава, получаемые из мономеров, олигомеров, полимеров с введением при их изготовлении либо в процессе формования изделия различных компонентов (ингредиентов) для целенаправленного придания свойств как материалу, так и изделию из него.

В полимерный материал могут входить одновременно или в различном сочетании: связующее (полимерная матрица), наполнители, пластификаторы, стабилизаторы, красители, сшивающие агенты (отвердители), структурообразователи, порообразователи, смазки, антипирены, антистатики, антимикробные агенты и другие компоненты, придающие специфические свойства композиции в целом.

H3aso4 гидроксид мышьяка (iii) амфотереи, по у него кислотные свойства. ортомышьяковистая (или мышьяковистая) кислота н3аsо4 в свободном состоянии не получена и известна лишь водном растворе, в котором устанавливается равновесие.h3aso3=h2o+haso2это равновесие сильно смещено вправо, т.е. формой является метамышьяковистая кислота haso2. при действии щелочей получаются соли мышьяковистой кислоты — арсениты, — напримераs2o3+6кон=2к3aso3+ зн2о проявляют восстановительные свойства; при их окислении получаются соединения мышьяка (v). мышьяковая кислота h3aso4 при обычных условиях находите в твердом состоянии; она хорошо растворима в воде. по силе мышьяковая кислота почти равна фосфорной, соли ее — арсенаты — похожи на соответствующие фосфаты. извести также мета и двумышьяковая кислоты. при прокаливании мышьяковой кислоты получается оксид мышьяка или ангидрид as2o5 в виде белой стеклообразной массы кислотные свойства мышьяковой кислоты выражены тельно сильнее, чем у мышьяковистой. будучи трехосновным., мышьяковая кислота образует средние (арсенаты) и кислые (гидро и дигидроарсенаты) соли, например na3aso4. na2haso4,nah2aso4. в кислой среде мышьяковая кислота и арссенаты проявляют свойства окислителей.