Объяснение:
pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні. pH нейтрального розчину становить 7, розчини із більшим значенням водневого показника є лужними, із меншими — кислими.
Загальну концепцію виміру кислотності розчину за до рН сформулював С. П. Соренсен (Sørensen) в 1909 р.
Визначення Редагувати
Див. також: Іонний добуток води
Співвідношення між pH та pOH
рН обчислюється як від'ємний десятковий логарифм активності іонів H+ (або, точніше, для водних розчинів — іонів гідроксонію [H3O+]) і є безрозмірною величиною:
{\displaystyle {\mbox{pH}}=-\lg \left[{\mbox{H}}^{+}\right]}{\displaystyle {\mbox{pH}}=-\lg \left[{\mbox{H}}^{+}\right]}
Отже, для нейтральних розчинів значення pH рівне 7, для лужних — більше 7, для кислих — менше. Із значення pH можна розрахувати pOH[1]:
{\displaystyle \mathrm {pOH=14-pH} }{\displaystyle \mathrm {pOH=14-pH} }.
При вищих температурах константа електролітичної дисоціації води підвищується, відповідно збільшується іонний добуток води Kw, тому нейтральною виявляється pH < 7 (що відповідає концентраціям, що збільшилися як H+, так і OH−); при зниженні температури, навпаки, нейтральна pH зростає. Всі ці зміни відбуваються в інтервалі значень[2] Kw від 0,11·10-14 (0 °C) до 55,0·10-14 (100 °C), тобто залежно від температури pH нейтрального розчину змінюється від -7,48 до -6,13.
рН абсолютно чистої води мусить мати значення 7. Але насправді такого майже ніколи не трапляється — наприклад, при контакті із повітрям у воді розчиняється вуглекислий газ, з якого утворюється вугільна кислота Н2СО3, внаслідок цього рН води падає до 5,7—6.
pH більшості відомих розчинів коливається між значеннями 0 та 14. Відомі розчини із значенням рН меншим нуля та більшим 14, але у таких випадках замість pH, як характеристики кислотності розчину, зазвичай користуються концентрацією кислоти або лугу.
Бейметалл (бейруда) қазбалар - құрамынан металдар өңдірілмейтін, табиғаты мен сипаты жағынан сан түрлі пайдалы қазба түрлерінің үлкен тобы. Олар - отқа төзімді саздар, тақтатастар, магнезит, талькті тас т. б.; электротехникалық пьезооптикалық жылу және дыбыстұмшалаушы, мұқалмас, қышқылға және сілтіге төзімді шикізаттар — слюдалар, флюорит, пьезокварц, корунд, хризотил және амфибол-талшықтастар, тальк, диатомит т. б.; құрылыс материалдары — граниттер, базальттар, диабаздар, ізбестастар, мергелдер, саздар, құмдар, кесектастар т. с. е.; асыл, зергерлік және техникалық тастар — алмас, замартас, ақық, халцедон т. б. Тау жыныстары мен минералдардың кейбір түрлері көп жағдайда әртүрлі салаларда колданылуы мүмкін.
Металдар– Электр тоғы мен жылуды жақсы өткізетін, пластикалық қасиеті жоғары, жылтыр заттар. Мұндай қасиеттердің болуы металдардың ішкі құрылымымен байланысты. Олардың көпшілігі химиялық активті элементтер болғандықтан жай және күрделі заттармен әрекеттеседі.
1. Бейметалл!
2. Металл!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: