Реакция между растворами hcl и agno3 протекает до конца, так как 1) оба вещества являются электролитами 2) нитрат серебра является солью 3) образуется сильный электролит кислота 4) образуется нерастворимый хлорид серебра

Образуется  нерастворимый хлорид серебра (осадок белый, творожистый). Правильный ответ 4

 Розпад електролітів на іони під час розчинення у воді або розплавлення називається електролітичною дисоціацією. Розглянемо розчинення у воді такої, наприклад, іонної сполуки, як хлорид натрію. Іони постійно здійснюють невеликі теплові коливання, але удержуються у вузлах кристалічної решітки, оскільки притягуються протилежно зарядженими іонами. Як відомо, в молекулі води, зв'язки між атомами водню і атомом кисню ковалентні, полярні. Електронні пари, що зв'язують атоми зміщені від атому водню до атома кисню. Тому на атомах водню зосереджений частковий позитивний заряд, а на атомі кисню - негативний. Зв'язки кожного атома водню з киснем у молекулі води утворюють між собою, тому центри позитивний і негативних зарядів у молекулі не збігаються. Якщо врахувати лише взаємну перпендикулярність осей електронних хмар, утворених р-електр. атомів, то кут між зв'язками, що розглядаються становить 900 . Насправді такий кут 1050 . Одна з причин збільшення кута - взаємне відштовхування однойменно заряджених атомів водню один від одного. Полярну молекулу води зображають у вигляді диполя, позначаючи заряди на полюсах знаками "+" і "-". Коли кристал сам занурюють у воду, молекули води притягуються до іонів на поверхні кристала до позитивно заряджених іонів - своїми негативними полюсами, а до негативно заряджених іонів - позитивними полюсами. Якщо іон відривається від поверхні кристала, він являється оточеним молекулами води, які притягуються до нього. Ці молекули води утворюють гідратну оболонку іона, що складається з 5 - 7, а то й більшої кількості молекул. Іон оточений гідратною оболонкою називається гідратованим. Отже, розчинення у воді твердої речовини з іонною кристалічною решіткою супроводжується виділенням теплоти в тому випадку, коли сума енергії гідратації всіх іонів у кристалі більша від енергії, необхідної для розривання зв'язків між іонами. Властивості їхні помітно відрізняються від властивостей гідратованих іонів. У безводному сульфаті міді CuSO4 негідровані іони Cu2+ i SO4 2 - - безбарвні, але від розчинення солі у воді іони Cu2+ гідратуються і забарвлюють в голубий колір. Воду, яка виходить з кристалів, називають кристалізаційною водою, а речовини, що містять кристалізаційну воду, називають кристалогідратами. Поведінку електролітів у водному розчині вперше пояснив у 1887 році шведський вчений С. Арреніус. Розроблена ним теорія дістала назву "теорія електролітичної дисоціації". Після винаходу в 1800 р. гальванічно-го елемента італійцем А. Вольта вчені різних країн почали поглиблено вивчати хімічну дію електричного струму. Англійці В. Нікольсон і Н. Карлейль здійснили електроліз води, англієць Г. Деві у 1803 р. одержав лужні та лужно-земельні метали (К, Na, Ba,Са, амальгами) електролізом розплавлених лугів і солей. У 1830 р. англієць М. Фарадей відкрив закони електролізу. Він увів терміни,які й зараз широко вживаються (катод і анод, електроліт і неелектроліт,йон, катіон і аніон, електрохімічнийеквівалент). Катодом він називав негативно заряджений електрод, анодом — позитивно заряджений електрод, електролітами — речовини, якs розкладаються електричним струмомна йони. Однак останнє визначен-ня було помилковим. Катіонами та аніонами він вважав йони, які роз- ряджаються на катоді й аноді.Швед С. Арреніус у результаті екс- периментальних досліджень розробив теорію електролітичної дисоціа- ції, за що йому в 1903 р. було присуджено Нобелівську премію. Він довів,що розклад речовин у розчині на йони відбувається й без дії електричного струму. У цей жчас Д. І. Менделєєв сформулював гідратну теорію розчинів, згідно з якою під час розчинення речовин відбувається сольватація — поєднання молекул розчиненої речовин з молекулами розчинника, унаслідок чого утворюють-ся сольвати (у водних розчинах — гідрати). На 

Me - неизвестный трехвалентный металл
Его оксид Me₂O₃, соль - сульфат Me₂(SO₄)₃ 
Пусть атомная масса металла A г/моль
Тогда молекулярная масса оксида M(Me₂O₃) = 2A + 3*16 =
= 2A+48 г/моль
Тогда молекулярная масса сульфата M(Me₂(SO₄)₃) = 
= 2A+3*96 = 2A+288 г/моль
Уравнение реакции оксида металла с серной кислотой
    Me₂O₃    +     3 H₂SO₄   =   Me₂(SO₄)₃ + 3 H₂O
2A+48 г                                   2A+288 г
1.7 г                                         5.7 г
По уравнению реакции из (2A+48) г оксида металла
получается (2A+288) г сульфата этого металла.
Из 1,7 г оксида, соответственно, 5,7 г сульфата.
 Получаем пропорцию:
  2A+48      2A+288
=
   1.7             5.7
(2A+48  )*5.7 = 1.7*(2A+288)
11.4A + 273.6 = 3.4A + 489.6
8A = 216
A = 27 г/моль
Наиболее близкий по атомной массе элемент  - алюминий. A(Al) = 26,98≈27 г/моль
Алюминий - металл, причем трехвалентный.  Его оксид растворяется в серной кислоте:
Al₂O₃  + 3 H₂SO₄ = Al₂(SO₄)₃ + 3 H₂O
Формула соли Al₂(SO₄)₃  - сульфат алюминия