Имеется соединение в составе которого на один атом цинка приходится один атом серы. сколько граммов каждого вещества требуется, чтобы получить 9, 75 этого соединения.

Zn+S-->ZnS
(Уравнение реакции полностью соответствует условию, на один атом цинка - один атом серы).
=> количество моль вещества, что у цинка, что у серы, что у сульфида цинка одинаково.
Найдем кол-во вещ-ва ZnS
n(ZnS)=9,75г:97г/моль=0,100515 моль
n(ZnS)=n(Zn)=n(S)=0,100515 моль
m(Zn)=0,100515моль*65г/моль=6,53 г.
m(S)=0,100515моль*32г/моль=3,22 г.

Натрій і Калій є елементами головної підгрупи І групи періодичної системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва. На зовнішньому енергетичному рівні атомів цих елементів знаходиться 1 неспарений s-електрон. Намагаючись завершити зовнішній енергетичний рівень, атоми цих елементів енергійно віддають один електрон та проявляють властивості активних відновників. У своїх сполуках ці елементи є одновалентними. Отже, Натрій і Калій — типові представники лужних металічних елементів.

У природі лужні елементи трапляються лише у вигляді солей. Найважливішими мінералами Натрію є кам’яна сіль або галіт NaCl, чилійська селітра NaNO3, глауберова сіль або мірабіліт Na2SO4 · 10H2O. Велика кількість солей Натрію кристалізується при випаровуванні морської води. Масова частка Натрію у земній корі становить 2,6 %. Калій, як і Натрій, є досить розповсюдженим хімічним елементом. Масова частка Калію в земній корі — 2,5%. Природні солі Калію — сильвін KCl, сильвініт КCl · NaCl, карналіт КCl · MgCl2 · 6H2O. Калій входить до складу польових шпатів і слюди.

Катіони Натрію і Калію відіграють важливу роль у життєдіяльності живих організмів. Натрій міститься в кістковій тканині, крові, мозку, легенях, рідині ока, спинномозковій рідині. Катіони Натрію беруть участь у підтримці осмотичного тиску та кислотно-лужної рівноваги, у проведенні нервових імпульсів. Калій міститься у кістковій тканині, м’язах, крові, мозку, серці, нирках. Катіони Калію беруть участь у проведенні біоелектричних потенціалів у нервах і м’язах, у регуляції скорочень серця й інших м’язів, підтримують осмотичний тиск у клітинах, активують деякі ферменти.

За фізичними властивостями натрій і калій є типовими металами. Вони мають сріблясто-білий колір, високу електропровідність й теплопровідність. Відрізняються вони тим, що є досить пластичними, м’якими (їх легко різати ножем), легкими (плавають на поверхні води) і легкоплавкими. Свіжі зрізи натрію і калію блищать. Ці метали дуже активні, тому їх зберігають під шаром гасу, або в запаяних ампулах.

Натрій і калій мають високу хімічну активність і є сильними відновниками. На повітрі натрій і калій легко окиснюються. Продуктами реакції є відповідні оксиди та пероксиди цих елементів:

4Na + O2 = 2Na2O

2Na + O2 = Na2O2

4K + O2 = 2K2O K +O2 = KO2.

Натрій і калій активно реагують із галогенами з виділенням світла. При взаємодії натрію з хлором утворюється натрій хлорид:

2Na + Сl2 = 2NaСl.

Продуктами реакцій натрію і калію з сіркою є сульфіди цих елементів, наприклад:

2K + S = K2S.

При взаємодії натрію і калію з водою утворюється відповідний луг і газуватий водень.

Натрій реагує з водою досить активно:

2Na + 2H2O = 2NaOH +H2↑.

Реакція калію з водою відбувається ще активніше з можливим самозайманням водню:

2K + 2H2O = 2KOH +H2.

Натрій і калій добувають електролізом розплавів хлоридів і гідроксидів цих елементів. Вперше натрій і калій були отримані у 1807 році англійським ученим Гемфрі Деві.

Натрій використовують як наповнювач газорозрядних ламп. У металургії натрієм відновлюють деякі рідкісні метали: титан, цирконій, тантал. Калій використовують у фотоелементах. Натрій, калій та їхні сплави застосовують як теплоносії в ядерних енергетичних установках. Калій є важливими елементом для розвитку рослин, і вноситься в ґрунт у вигляді калійних добрив.

Оксидами называются сложные вещества, в состав молекул которых входят атомы кислорода  в степни окисления – 2 и какого-нибудь другого элемента.

Оксиды могут быть получены при непосредственном взаимодействии кислорода с другим элементом, так и косвенным путём (например, при разложении солей, оснований, кислот). В обычных условиях оксиды бывают в твёрдом, жидком и газообразном состоянии, этот тип соединений весьма распространён в природе. Оксиды содержатся в Земной коре. Ржавчина, песок, вода, углекислый газ – это оксиды.

Они бывают солеобразующими и несолеобразующие.

Солеобразующие оксиды – это такие оксиды, которые в результате химических реакций образуют соли. Это оксиды металлов и неметаллов, которые при взаимодействии с водой образуют соответствующие кислоты, а при взаимодействии с основаниями – соответствующие кислые и нормальные соли. Например, оксид меди (CuO) является оксидом солеобразующим, потому что, например, при взаимодействии её с соляной кислотой (HCl) образуется соль:

CuO + 2HCl → CuCl2 + H2O.

В результате химических реакций можно получать и другие соли:

CuO + SO3 → CuSO4.

Несолеобразующими оксидами называются такие оксиды, которые не образуют солей. Примером могут служить СО, N2O, NO.

Солеобразующие оксиды в свою очередь бывают 3-х типов: основными (от слова «основание»), кислотными и амфотерными.

Основными оксидами называются такие оксиды металлов, которым соответствуют гидроксиды, относящиеся к классу оснований. К основным оксидам относятся, например, Na2O, K2O, MgO, CaO и т.д.

Химические свойства основных оксидов

1. Растворимые в воде основные оксиды вступают в реакцию с водой, образуя основания:

Na2O + H2O → 2NaOH.

2. Взаимодействуют с кислотными оксидами, образуя соответствующие соли

Na2O + SO3 → Na2SO4.

3. Реагируют с кислотами, образуя соль и воду:

CuO + H2SO4 → CuSO4 + H2O.

4. Реагируют с амфотерными оксидами:

Li2O + Al2O3 → 2LiAlO2.

Если в составе оксидов в качестве второго элемента будет неметалл или металл, проявляющий высшую валентность (обычно проявляют от IV до VII), то такие оксиды будут кислотными. Кислотными оксидами (ангидридами кислот) называются такие оксиды, которым соответствуют гидроксиды, относящие к классу кислот. Это, например, CO2, SO3, P2O5, N2O3, Cl2O5, Mn2O7 и т.д. Кислотные оксиды растворяются  в воде и щелочах, образуя при этом соль и воду.

Химические свойства кислотных оксидов

1. Взаимодействуют с водой, образуя кислоту:

SO3 + H2O → H2SO4.

Но не все кислотные оксиды непосредственно реагируют с водой (SiO2 и др.).

2. Реагируют с основанными оксидами с образованием соли:

CO2 + CaO → CaCO3

3. Взаимодействуют со щелочами, образуя соль и воду:

CO2 + Ba(OH)2 → BaCO3 + H2O.

В состав амфотерного оксида входит элемент, который обладает амфотерными свойствами. Под амфотерностью понимают соединений проявлять в зависимости от условий кислотные и основные свойства. Например, оксид цинка ZnO может быть как основанием, так и кислотой (Zn(OH)2 и H2ZnO2). Амфотерность выражается в том, что в зависимости от условий амфотерные оксиды проявляют либо осно́вные, либо кислотные свойства.

Химические свойства амфотерных оксидов

1. Взаимодействуют с кислотами, образуя соль и воду:

ZnO + 2HCl → ZnCl2 + H2O.

2. Реагируют с твёрдыми щелочами (при сплавлении), образуя в результате реакции соль – цинкат натрия и воду:

ZnO + 2NaOH → Na2 ZnO2 + H2O.

При взаимодействии оксида цинка с раствором щелочи (того же NaOH) протекает другая реакция:

ZnO + 2 NaOH + H2O => Na2[Zn(OH)4].

Координационное число – характеристика, которая определяет число ближайших частиц: атомов или инов в молекуле или кристалле. Для каждого амфотерного металла характерно свое координационное число. Для Be и Zn – это 4; Для и Al – это 4 или 6; Для и Cr – это 6 или (очень редко) 4;

Амфотерные оксиды обычно не растворяются в воде и не реагируют с ней.