Решить ! в 100 мл соляной кислоты 1.1г л и массовой долей хлорводорода20% растворили 2.24л хлороводорода. определить массовую доля hcl в полученном растворе!

1/находим массу раствора соляной кислоты
m=100мл  х1,1 г\мл=110 г
m(HCl)=110 х 0,2 = 22 грамма соляной кислоты
мы ещё добавили 2,24 л хлороводорода,а это составляет 0,1 моль,так как,чтобы найти моли надо разделить  имеющийся объём газа на молярный объём,а он равен 22,4 литра.
m добавленного HCl ,будет равна 0,1 х 36,5 (молярная масса  хлороводорода)=3,65 грамма.
Итого в  110 граммах соляной кислоты бутет растворено 22+3,65=25,65 граммов хлороводорода,
                                а в 100                  -                                 Х
х=23,27 %

1. Неверное утверждение: Растворы сульфата магния, фосфата бария и гидроксида натрия электропроводны.

2.
1) Водный раствор хлороводорода проводит электрический ток.
2) Водный раствор глюкозы не проводит электрический ток.
3) Смесь дистиллированной воды и гидроксида калия проводит электрический ток.
4) Смесь дистиллированной воды и бензина не проводит электрический ток.
5) Водный раствор хлорида серебра не проводит электрический ток.

3.BaCl2 = Ba+2 + 2CL-1(сразу происходит диссоциация, т.к сильный электролит)
Al(NO3)3=Al(3+)+3NO3(-)
Ca(OH)2 = Ca(2+) + 2OH(-)
Li2SO4 = 2Li(+) + SO4(2-)

RO–SO2ONa

Объяснение:

Мийна дія мила — складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними частинками бруду, нерозчиненого у воді. За хімічною природою мило — це сіль, йонна сполука. Вона містить полярний залишок — COO-Na+ і неполярний радикал R. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи — COONa звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали — до неполярних часток бруду. Таким чином частинки бруду ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

У твердій воді мило втрачає свою мийну дію, тому що утворюються нерозчинні магнієві та кальцієві солі вищих карбонових кислот. У зв'язку з цим широко розвивається виробництво синтетичних мийних засобів. Вони мають добру мийну дію і не втрачають її у твердій воді. До ефективних синтетичних мийних засобів належать алкілсульфати. Це натрієві солі моноестерів сульфатної кислоти з вищими спиртами RO–SO2ONa, де R — насичений вуглеводневий радикал. Молекули цих солей містять 12–14 атомів карбону (вуглецю) і мають дуже добрі мийні властивості. Кальцієві та магнієві солі їх розчинні у воді, а тому такі мийні засоби миють і у твердій воді. Вони входять до складу поширених пральних порошків.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто пов'язують із забрудненням водойм, довкілля фосфатами, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми. Вони починають швидко розмножуватись. А це спричинює заболочення водойм. Через це сучасні мийні засоби повинні хімічно чи біологічно розкладатися на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.