При повышенной температуре водород реагирует со всеми веществами группы: 1) o2, n2, cuo 2) o2, s, h2o 3) h2o, o2, fe2o3 4) h2o, cl2, wo3

Первый вариант:
2H₂ + O₂ = 2H₂O
3H₂ + N₂ = 2NH₃
CuO + H₂ = Cu + H₂O

С водой водород не реагирует, поэтому ни один из остальных вариантов не подходит.

Рассказ о газообразных соединениях фосфора, и прежде всего о фосфине, наверное, стоило бы начать со слов: «мерцающий свет, появляющийся на болотах (знаменитые « огни») — результат самопроизвольного воспламенения фосфина». ну а следующее определение — уже энциклопедического толка: «фосфин, или фосфористый водород (ph3) — это бесцветный газ с неприятным запахом (гниющей рыбы, чеснока или промышленного карбида), ядовит, образуется при восстановлении эфиров фосфорной кислоты, преимущественно в анаэробных условиях, т. е. без доступа кислорода». силаны (кремневодороды, гидриды кремния) — соединения кремния с водородом общей формулы sinh2n+2. силаны воспламеняются на воздухе, si2н6 взрывается при контакте с воздухом. наиболее термически устойчивым является моносилан (энергия связи si—h 364 кдж/моль) силаны чрезвычайно легко окисляются. моносилан в присутствии кислорода окисляется со вспышкой даже при температуре жидкого воздуха. в зависимости от условий реакции, продуктом окисления является либо sio2, либо промежуточные вещества: {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+2o_{2}\rightarrow sio_{2}+2h_{2}o}}} {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+2o_{2}\rightarrow sio_{2}+2h_{2}o}}} δho298 = –1357 кдж силаны являются хорошими восстановителями, они переводят кмnо4 в mno2, hg(ii) в hg(i), fe(iii) в fe(ii) и т. д. силаны устойчивы в нейтральной и кислой средах, но легко гидролизуются даже в присутствии малейших следов он−-ионов: {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+4oh^{-}\rightarrow sio_{4}^{4-}+4h_{2}\uparrow }}} {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+4oh^{-}\rightarrow sio_{4}^{4-}+4h_{2}\uparrow }}} {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+2h_{2}o\rightarrow sio_{2}+4h_{2}\uparrow }}} {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+2h_{2}o\rightarrow sio_{2}+4h_{2}\uparrow }}} {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+2naoh+h_{2}o\rightarrow na_{2}sio_{3}+4h_{2}\uparrow }}} {\displaystyle {\mathsf {sih_{4}+2naoh+h_{2}o\rightarrow na_{2}sio_{3}+4h_{2}\uparrow }}} реакция протекает количественно и может использоваться для количественного определения силана. под действием щелочи возможно также расщепление связи si—si: {\displaystyle {\mathsf {si_{2}h_{6}+6h_{2}o\rightarrow 3sio_{2}+9h_{2}\uparrow }}} {\displaystyle {\mathsf {si_{2}h_{6}+6h_{2}o\rightarrow 3sio_{2}+9h_{2}\uparrow }}} с галогенами силаны реагируют со взрывом, при низких температурах образуются галогениды кремния. критическая точка моносилана достигается примерно при –4 °c и давлении 50 атм.

Працюючи з розчинами важливо знати, скільки розчинної речовини в них міститься. Уявіть собі, що могло б статися, якби фармацевт виготовив очні каплі завищеної концентрації.

Існує кілька ів вираження кількісного складу розчину. Найчастіше вміст речовин в розчині виражають у масових частках.

Масова частка (w) – це фізична величина, що визначається відношенням маси розчиненої речовини до маси всього розчину.

Масова частка

де wр – масова частка розчиненої речовини; mр – маса розчиненої речовини; mр-ну – маса розчину.

Масова частка не має розмірності і є додатнім число, меншим за одиницю. На практиці масову частку розчиненої речовини часто виражають у долях одиниці або у відсотках:

Масова частка

Розглянемо приклад розрахунків масової частки розчиненої речовини.

Приклад 1. Визначити масову частку купрум (II) хлориду у розчині, який містить 30 г CuCl2 і 170 г води.

Дано:

m(CuCl2) = 30 г

m(H2O) = 170 г

9-6-1

Розв’язання:

Скористаємося наведеною формулою:

9-6-2

w (CuCl2) – ?

Відповідь: = 15 %.

Це означає, що у 100 г розчину міститься 15 г солі і 85 г води. На масу солі припадає 15% від маси всього розчину.

Масова частка показує скільки грамів розчиненої речовини міститься у 100 г розчину.

Приклад 2. Випаровуванням 250 г розчину добули 5 г солі. Яка була масова частка солі в розчині?

Дано:

m(р-ну) = 250 г

m(солі) = 5 г

9-6-3

Розв’язання:

9-6-4

w(солі) – ?

Відповідь: = 2%.

На практиці часто треба приготувати розчин із заданою масовою часткою розчиненої речовини.

9-6-5 або 9-6-6

Для цього необхідно знати скільки води і розчиненої речовини потрібно взяти, щоб добути розчин із заданою масовою часткою речовини.

Приклад 3. Визначити масу купрум (II) хлориду і води, необхідної для приготування 300 г розчину з масовою часткою солі 0,15 або 15%.

Дано:

m(р-ну) = 300 г

wр = 0,15 або 15%

mр = w • mр-ну або 9-6-7

Розв’язання:

1. Спочатку обчислюємо масу солі, необхідної для приготування розчину: m(CuCl2) = 0,15 • 300 = 45 г або m(CuCl2) = 9-6-8 = 45 г.

2. Обчислюємо масу води:

m(H2O) = m розчину – m речовини

m(H2O) = 300 – 45 = 255 г.

m(солі) – ?

m(води) – ?

При роботі з розчинами зручніше брати не масу води, а її об’єм. Для знаходження об’єму води необхідно її масу поділити на густину.

Якщо масова частка 2%, то це означає, що в 100 г розчину міститься 2 г речовини і 98 г води

9-6-11

m (розчину) = m (реч.)+ m (розчинника)

9-6-9, де V – об’єм; m – маса ; ρ – густина.

1 л води = 1000 мл.

ρ(H2O) = 1 г/мл.

Звідси: 9-6-10 = 255 мл.

Відповідь: m(CuCl2) = 45 г, m(H2O) = 255 г або 255 мл.

Для того, щоб приготувати 300 г розчину з масовою часткою 15% необхідно зважити 45 г CuCl2 і вмістити її в колбу. Мензуркою відміряти 255 мл води і вилити в колбу з сіллю і перемішувати доти, поки не розчиниться вся сіль.

Підсумок:

Масова частка розчиненої речовини у розчині – це відношення маси речовини до маси розчину.

Розчин складається з розчинної речовини і розчинника.

?

Що таке розчин?

Що таке масова частка розчинної речовини?

Що означає: а) 5% розчин солі; б) 20% розчин солі?

Як можна приготувати розчин із заданою масовою часткою розчинної речовини?