Що ви знаєте про забруднення довкілля речовинами промислового походження? напишите ответ на украинском всем кто .

ще однією екологічною проблемою є забруднення природного середовища- це одна із найважливіших екологічних проблем.

всесвітня організація охорони здоров’я дає наступне визначення поняттю забруднення”.

забруднення - це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь- яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і па створене нею для власних потреб штучне середовище.

речовини, які спричинюють забруднення навколишнього природного середовища, називають забрудітками, або полютантами.

забруднення - небажана зміна фізичних, хімічних або біологічних характеристик повітря, землі та води, яке може нині або в недалекому майбутньому мати несприятливий вплив на життя людини, рослин та тварин, умови життя та культурну спадщину, виснажувати або псувати сировинні ресурси. забруднення - один із лімітуючих факторів для людини.

ціна забруднення складається з трьох компонентів:

втрата ресурсів внаслідок експлуатації технологій з великою кількістю відходів; вартість ліквідації забруднення та контролю над ним.ціна здоров’я людей.

існують різні принципи класифікації забруднень навколишнього природного середовища. класифікація забруднень досить складна. разом з тим у відповідності з деякими пі розрізняють такі забруднення природного середовища:

механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом походження); матеріальні, енергетичні (також за типом походження); стійкі, середньотривалі та нестійкі (за часом взаємодії з довкіллям); прямого та стороннього впливу на біоту (за способом впливу); навмисні, супутні, аварійно-випадкові.

механічні - викинуті як непридатні, спрацьовані тверді частки та предмети (дим, пил, уламки, деталі машин, побутові відходи).

хімічні - хімічні елементи і сполуки штучного походження (тверді, рідкі або газоподібні речовини).

фізичні - зміни теплових, електричних, радіаційних та світлових полів у природному середовищі (шуми, вібрації, вплив магнітних полів тощо).

біологічні - організми, збудники захворювань рослин, тварин, людини, біологічна зброя, або катастрофічне зростання (перенаселення) рослин чи тварин.

стійкі - забруднювачі, які не руйнуються впродовж тривалого часу, не усувається їх шкідлива дія самою природою (пластмаси, поліетилен, поліпропілен, радіоактивні речовини, гума тощо). такі хімічні речовини можуть не тільки накопичуватись, а також часто “біологічно посилюватись” в міру проходження в біологічних циклах та харчових ланцюгах. крім того вони можуть утворювати інші отруйні речовини, реагуючи з іншими речовинами оточуючого середовища, викликати ефект подвійної дії шкідливих речовин.

нестійкі .швидко руйнуються під дією природних фізико-хімічних або біохімічних процесів. ці забруднення викликають речовини, для яких існують природні механізми переробки (наприклад, побутові стічні води).

навмисне забруднення - це цілеспрямоване знищення лісів, використання родючих земель під забудову, утворення кар’єрів, шлаконакопичувачів, териконів, неправильне використання ресурсів (води, вилов риби та і

супутні - поступові зміни стану біосфери окремих районів планети під впливом антропогенної діяльності людини (опустелювання, висихання боліт, кислотні дощі, “парниковий” ефект та і

найпотужнішими джерелами практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних) є передусім великі промислові комплекси. сконцентровані вони навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів. найнебезпечнішими забруднювачами повітря є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, фабрики, деякі військові підприємства.

основними техногенними забруднювачами природного середовища є різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, які у атмосферу об’єктами енергетики промисловості, транспорту, радіоактивні, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми, та вібрації “збагачені” шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні і побутові відходи, хімічні речовини (передусім широко застосовувані в сільському господарстві пестициди і мінеральні добрива, що поліпшують і підвищують урожайність сільськогосподарських культур, але й великої шкоди довкіллю, адже застосовуються у величезних недопустимих кількостях), нафтопродукти.

Цікаво, що в окремих культурах і сортах накопичуються лише певні кислоти, переважно одна - дві. Особливо поширені в плодових, овочевих та ягідних культурах такі кислоти як яблучна, лимонна, винна, хінна, хлорогенова, оцтова, щавлева, фумарова, янтарна, піровиноградна, гліцеринова, глутамінова, бензойна, α - кетоглутарова та інші.

Кожна з цих кислот відіграє певну роль у складних метаболічних процесах, які мають місце в рослинній клітині. З перетворенням органічних кислот пов’язані різні цикли реакцій, наприклад, цикл Кребса. Кислоти являють собою своєрідний „ метаболічний котел”, в якому перехрещуються шляхи обміну вуглеводів, білків, жирів. Органічні кислоти необхідні організму не тільки як матеріал для синтезу інших сполук та енергетичних потреб, вони також беруть участь у багатьох біохімічних реакціях, впливають на рН середовища, активність ферментів.

Слід звернути увагу на те, що біохімічний склад та метаболізм органічних кислот неоднаковий у різних культур. Це залежить від багатьох факторів росту і розвитку рослин, впливу зовнішнього середовища. Наприклад, в яблуках міститься багато яблучної та лимонної кислоти. В яблуках, вишнях, сливах, капусті, цибулі, моркві, буряку і в більшості ягід яблучна кислота переважає над лимонною. В цитрусових, смородині, аґрусі, помідорах, картоплі лимонна кислота переважає на яблучною. Ці кислоти у великій кількості містяться в шпинаті, ревені, в щавлі багато щавлевої кислоти.

Встановлено також, що в різних частинах рослин акумулюється неоднакова кількість органічних кислот. Наприклад, в м’якоті молодих яблук переважають яблучна, лимонна, хінна кислоти, а в шкуринці та насінні яблук – більше жирних кислот, які входять до складу жирів та воскового нальоту.

Яблучна та лимонна кислоти накопичуються переважно в плодах та листі рослин, янтарна – в стеблах. Винна кислота знаходиться в ягодах і листі винограду, вона утворюється у листі і переміщується у плоди. В обмін речовин органічні кислоти вступають переважно в мітохондріях клітин, а акумулюються – в вакуолях, утворюючи фонди кислот.

Іноді кислоти перетворюються в цукри, які переміщуються в інші частини рослин. Кількість кислот в рослині змінюється в залежності від фази розвитку рослини, часу, пори року, факторів довкілля. Під час росту в плодах збільшується маса органічних кислот і вуглеводів, а під час достигання – зростає лише вміст вуглеводів і плоди стають солодкими за рахунок зменшення частки органічних кислот.

В лимонах та деяких інших плодах, багатих на лимонну кислоту, зберігається її високий вміст і після достигання плодів. Перехід лимонної кислоти в інші речовини відбувається дуже повільно.

Унікальна здатність плодів і овочів накопичувати органічні кислоти має велике біологічне значення. Кислоти, які попадають в організм людини з плодів та овочів, нормалізують травлення, засвоєння їжі, обмін речовин. Кислоти, більше ніж інші речовини, впливають на смакові, поживні та ароматичні якості плодів, навіть на забарвлення та консистенцію. Особливо важливим є вплив органічних кислот на споживчі, дієтичні та цілющі властивості плодів та овочів. Наприклад, зовнішній вигляд і консистенція деяких сортів яблук мало змінюється після тривалого зберігання, але плоди втрачають смак та цілющі властивості результаті поступового збіднення на органічні кислоти, особливо – на аскорбінову.

З перетворенням органічних кислот пов’язані деякі хвороби плодів і овочів. Наприклад, побуріння яблук при їх зберіганні пов’язане з процесами декарбоксилування органічних кислот.

 

CH3COOH + C2H5OH -kat, H(+)-> CH3C(=O)OC2H5 (этилацетат) + H2O

Что рассказать? Вот лабораторное наблюдение: Реакция идет в присутствии, как правило, серной кислоты (кислой среде) при кипячении уксусной кислоты с этанолом. Опыт проводится чаще всего перегонкой с обратным холодильником. Реакция проходит со специфическим запахом кипящей уксусной кислоты. На выходе образуется этилацетат, который также обладает резким запахом, не имеет окраски, жидкость летучая. Собирают под слоем воды, после чего разделяют смесь в делительной воронке.