Соли имеющие анион br называются 1.фториды 2.бромиты 3.фториты 4.бромиды

4) Бромиды

Відповідь:

Чиста вода не має смаку і запаху, за нормальної температури (20 оС) знаходиться в рідкому вигляді.

"Вода" - це тривіальна назва, хімічну сполуку називають оксидом водню. З назви можна зрозуміти, що в її складі містяться іони водню і кисню, які пов'язані між собою так званим ковалентним зв'язком.

Формула води

Атом водню має валентність (здатність утворювати зв'язки) 1, а атом кисню - 2. Завдяки цьому формула води саме H2O.

Також кожна молекула води здатна утворювати до чотирьох водневих зв'язків (2 з них водень, 2 кисень). Всі аномалії фізичних властивостей води пов'язані саме з ними — у води досить висока температура кипіння (100°C). Якби не існувало водневих зв'язків, то вода кипіла б при температурі -80°C, а замерзала б при -100°C. Така будова дозволяє нам бачити воду в трьох агрегатних станах (лід, рідина, газ) в навколишньому природному середовищі. Тут коротко описані фізичні властивості води, а ось детальніше про те, як кипить і замерзає вода, як та чим відрізняється важка вода, ми писали раніше.

Хімічні властивості води

Тут ми детальніше поговоримо про те, які хімічні властивості може проявляти вода, і як вони пов'язані з показниками води на Землі.

Якщо розглядати воду, як компонент реакцій, то основні хімічні властивості H2O, які потрібно знати, щоб розуміти процеси в навколишньому середовищі, можна описати невеликим списком.

Взаємодія води з простими речовинами

З лужними та лужноземельними металами взаємодія відбувається досить бурхливо з виділенням тепла, а іноді навіть світла, наприклад, натрій, калій, кальцій здатні рухатися і навіть "стрибати" по воді.

2Na + 2H2O = H2 + 2NaOH.

Менш активні метали реагують або при нагріванні, або не реагують зовсім, наприклад залізо:

3Fe + 4H2O = 4H2+ Fe3O4 (лише при нагріванні)

Ці реакції в природному середовищі не відбуваються, а ось реакція корозії, коли до води приєднується повітря, дуже навіть поширена:

4Fe + 3O2 + 6H2O ➝ 4Fe(OH)3.

Це рівняння описує формування іржі на залізних поверхнях. Подібні процеси можуть відбуватися також з міддю, цинком і їх сплавами.

Реакції з неметалами відбуваються виключно при нагріванні або інших типах впливу. Вони також не принципові для вивчення властивостей води.

Ржавчина

Реакції з оксидами неметалів

Кислотний дощ

Дуже часто вода в природі зустрічається з вуглекислим газом, а також оксидами сірки та азоту, які є компонентами вихлопних газів, за таким механізмом:

SO2 + H2O = H2SO4.

В результаті саме цих процесів утворюються кислотні дощі.

Фотосинтез

Ця унікальна реакція дозволяє рослинам під впливом сонячного випромінювання з вуглекислого газу і води синтезувати поживні речовини: крохмаль і глюкозу.

6nCO2 + 5nH2O = (C6H10O5)n + 6nO2

Це, мабуть, все реакції, які можуть бути цікаві щодо води, як окремого елемента.

Фотосинтез

Вода – ідеальний розчинник

Вода є ідеальним розчинником, тому багато процесів відбувається невидимо для нашого ока. Ось вони — якраз, і найцікавіші. У природі не існує води, яка не містить домішок. У воді завжди розчинені неорганічні солі, гази, а при антропогенному впливі ще й величезний асортимент органічних речовин.

Гірське джерело

Наприклад, природна твердість води обумовлена тим, що під час її руху через породи, вона насичується мінералами. Залежно від складу порід, їх розчинності, температури навколишнього середовища певні їх концентрації здатні розчинятися у воді. Переважно такі породи представлені карбонатами, сульфатами, нітратами кальцію, магнію, натрію, калію та ін. катіонів. Мабуть, основними мінералами, які становлять базис жорсткості, є гіпс (CaSO4), доломіт (CaCO3 • MgCO3), вапняки (CaCO3).

Що стосується розчиненого заліза і марганцю, то вони характерні переважно для природних свердловинних вод, оскільки розчинні солі заліза зазвичай "мешкають" в просторі з недостачею повітря. Джерелами їх є переважно магнітний, бурий, червоний залізняки, магнезит та ін.

Сірководень також зберігається глибше ґрунтових вод, як продукт хімічних процесів серед органічних речовин. На повітрі теж схильний окиснюватися до елементарної сірки й випадати в осад (зазвичай невидимий людському оку).

  У природних поверхневих водах завжди міститься розчинений кисень і азотовмісні компоненти, які виходять як наслідок життєдіяльності мікроорганізмів — це амоній, нітрити, нітрати, які з легкістю перетворюються один в одного. Також у водоймах завжди є білки й амінокислоти.

Що ж стосується антропогенного навантаження, то саме завдяки йому в воду вносяться найтоксичніші забруднювачі:

солі важких металів;

промислові органічні продукти;

нітрати й фосфати застосовуються як добрива.

Антропогенний вплив на воду

У воді постійно відбуваються якісь реакції. Це й обмінні процеси, які викликають, наприклад, осадження накипу, що складається з карбонату кальцію. І окислювально-відновні, через які у свердловинній воді з'являється рудувата залізна муть або осад на стінках. Вода — це складна хімічна система, і кожен елемент завжди має своє джерело.

Пояснення:

веществ

Получение газообразных веществ

В соответствии с программой в основной школе учащиеся должны уметь получать газы: кислород, водород, углекислый газ и аммиак.

Получение кислорода. Все лабораторные получения кислорода основаны на разложении богатых кислородом сложных веществ, таких как пероксид водорода Н2O2, бертолетова соль КСlO3, перманганат калия КМnO4 и др. При получении кислорода из пероксида водорода раствор последнего по каплям приливают к порошкообразному диоксиду марганца МnO2 (катализатор разложения):

Объяснение:

Получение осуществляют в приборе, состоящем из круглодонной колбы с отводом (колбы Вюрца), капельной воронки, газоотводной трубки и сосуда-приёмника, в который поступает кислород (рис. 42).

Диоксид марганца помещают в колбу Вюрца и из капельной воронки постепенно добавляют раствор пероксида водорода. Выделяющийся кислород накапливается в колбе-приёмнике. Так как плотность кислорода немного больше плотности воздуха, его можно собирать в сосуд методом “вытеснения воздуха”.

Получение кислорода разложением бертолетовой соли или перманганата калия осуществляют в следующем приборе (рис. 43).

Перманганат калия или бертолетову соль, смешанную с катализатором МnO2, помещают в химическую пробирку. В пробирку вставляют пробку с согнутой газоотводной трубкой, конец которой опущен в кристаллизатор с водой. В кристаллизатор погружают перевёрнутый цилиндр, заполненный водой, так, чтобы выделяющийся кислород поступал бы в цилиндр, вытесняя постепенно из цилиндра воду. Этот собирания газов называется “вытеснения воды”. При лёгком и весьма осторожном нагревании обе соли разлагаются с выделением кислорода:

При наличии электричества кислород может быть получен электролизом воды:

Электролизёр может быть любой конструкции, в простейшем случае это может быть U-образная трубка или даже обычный химический стакан (рис. 44).

Поскольку вода плохо проводит электрический ток, для увеличения электропроводности к ней добавляют немного щелочи или серной кислоты. Кислород выделяется на аноде (положительном электроде).

Получение водорода. Для получения водорода в лаборатории используют различные — действие цинка на разбавленные соляную или серную кислоту, действие алюминия на раствор щёлочи, электролиз воды. Опыт по электролизу воды разобран выше (на аноде выделяется чистый кислород, а на катоде — водород).

Взаимодействие цинка с кислотами удобно проводить в аппарате Кипа (рис. 45, а, б):

В среднюю часть аппарата Киппа помещают палочки плавленого цинка. В верхнюю часть через воронку наливают разбавленную соляную кислоту. Кислота по конической трубке поступает в нижний резервуар, заполняет его и входит в контакт с металлическим цинком. Интенсивно протекает реакция:

Образующийся водород выделяется из прибора через газовый кран в средней части прибора. Если водород не нужен, кран закрывают. Выделяющийся водород давит на раствор кислоты, вытесняя его из нижнего резервуара по центральной конической трубке в верхний резервуар. Цинк перестаёт контактировать с кислотой, и выделение водорода прекращается.

Для получения водорода в небольших количествах используют прибор Кирюшкина (рис. 46).

Цинк в этом приборе помещается на резиновой кольцевой прокладке в нижней части широкой пробирки. Кислота заливается сверху через воронку, достающую до дна пробирки. Принцип действия прибора аналогичен рассмотренному выше.

Вместо соляной кислоты можно также использовать разбавленную серную кислоту; однако если концентрация последней слишком высока, то выделяющийся газ легко загрязняется SO2 и H2S. При использовании не вполне чистого цинка образуются ещё и другие соединения, загрязняющие водород, например AsH3 и РН3. Их присутствие и обусловливает неприятный запах получаемого этим водорода.

Для очистки водород пропускают через подкисленный раствор перманганата или дихромата калия, а затем через раствор КОН, а также через концентрированную серную кислоту или через слой силикагеля для освобождения от влаги.

Водород можно получать также взаимодействием алюминия или кремния с растворами щелочей:

Эти реакции применяли раньше для получения водорода в полевых условиях (для наполнения аэростатов). Для получения 1 м3 водорода (при 0 °С и 760 мм рт. ст.) требуется только 0,81 кг алюминия или 0,63 кг кремния, по сравнению с 2,9 кг цинка или 2,5 кг железа. Вместо кремния также применяют ферросилиций (сплав железа с