Маса відчасткі елементів в одноосновній карбоновій кіслоті дорівнюють: с = 26, 1%, h = 4, 35 %, o = 69, 55%. густина кіслоти за повітрям 1, 59. визначити молекулярну формулу кіслоти.

Объяснение:

Дано:                                    

ω% (C) = 26,1 %

ω% (H) = 4,35 %

ω% (O) = 69,55 %  

 D(пов.)= 1,59

Найти: Мол.формулу-?

1. Визначимо молярну масу речовини, використовуючи відносну густину  по повітрю:

M (в-ва) = M (пов.) × D (пов.)= 29 × 1,59 = 46 г/моль

2.  Запишм формулу речовини, позначивши через Х, У, Z – тодi кількість атомів вуглецю, водню і кисню: СхНуОz

3.  Припускаємо, що маса речовини 100 г.:

4. С : Н : О = 26,1 : 4,35 : 69,55, тоді

Х: У: Z=(26,1÷12) : (4,35÷1) : (69,55÷16)=2,17 : 4,35 : 4,34 = 1:2:2

5. СНО найпростіша формула

6. Знаходимо справжню формулу речовини:

М(в-ва) = 46г/моль, то істинна формула : СН₂О₂ або структурна формула: СНООН – мурашина кислота

6.  Відповідь: СНООН

Атом

Від грецького „атомос“ - неподільний. Слово складене з негативною приставки „а“ і „томі“ - розрізання, (рас)перетин. Цей же корінь у словах „мікротом“ - прилад для отримання тонких зрізів тканин тварин і рослин для мікроскопічного дослідження; анатомія (буквально - розтин); дихотомія - поділ цілого на дві частини.

У першій половині XIX століття німецький хімік Юстус Лібіх висловлював думки про можливу подільності атомів: „Поняття, складене хіміками про атомах, схоже з їх поняттям про елементи. Відомі нам 61 просте тіло представляють елементи тільки щодо тих сил і засобів, які знаходяться у нас в розпорядженні для поділу їх на тіла ще більш прості. Зробити це ми не можемо, чи тепер ще не можемо, згідно початків естествоиспытания будемо до тих пір називати їх тілами простими, поки досвід не переконає нас у іншому...“

Молекула

Слово „молекула“ походить від латинського moles - тяжкість, брила, громада, масивна структура - з зменшувальним суфіксом-cula. На сучасній італійській двохцентовій монеті зображений шпиль „Mole Antonelliana“ („Антонеллиевой громади“) - найвищої будівлі в Італії (167,5 м), символу Турина. А уменьшительный латинський суфікс можна знайти в словах „везикула“ (маленький пухирець в тілі тварини), „пелликула“ („маленька шкірка“, оболонка одноклітинних організмів), „кутикула“ (тонка зовнішня плівка у рослин), „туберкула“ (маленький вузлик в тканинах, звідси - туберкульоз), „корпускула“ (дослівно „маленьке тіло“, раніше так називали молекули).

В таблиці Менделєєва, прийнятої у нас, наводяться російські назви елементів. У переважної кількості елементів вони фонетично близькі до латинським: аргон - argon, барій - barium, кадмій - cadmium і т.д. Аналогічно називаються ці елементи і в більшості західноєвропейських мов: лат. borum, англ. boron, нім. Вог, франц. bore і т.п. Іноді назви елементів відрізняються сильніше, хоча в них і залишається схожість, наприклад англ. sulphur (амер. sulfur), франц. soufre і ньому. Schwefel, англ. chlorine, нім. Chlor і франц. chlore; англ. copper, нім. Kupfer і франц. cuivreu т.п. У деяких елементів назви в різних мовах абсолютно різні, наприклад рос. вуглець, англ. carbon і ньому. Kohlenstoff; рос. золото, англ. gold і франц. or; рос. залізо, англ. iron, нім. Eisen і франц. fer; рос. ртуть, англ. mercury і ньому. Quecksilber; рос. калій і англ. і франц. potassium; рос. натрій і англ. і франц. sodium; рос. азот, англ. nitrogen і ньому. Stickstoff; рос. свинець, англ. lead, нім. Blei і франц. plomb; рос. олово, англ. tin, нім. Zinn і франц. etain.

Все це не випадково. Найбільші відмінності в назвах тих елементів (або їх найпоширеніших сполук), з якими людина познайомився в давнину або на початку середніх століть. Це сім металів давніх (золото, срібло, мідь, свинець, олово, залізо, ртуть, які зіставлялися з відомими тоді планетами, а також сірка і вуглець). Вони зустрічаються в природі у вільному стані, і багато отримали назви, відповідні їх фізичним властивостям. Ось найбільш вірогідне походження цих назв.

Золото

З найдавніших часів блиск золота сопоставлялся з блиском сонця (sol). Звідси - російське „золото“. Слово gold в європейських мовах пов'язано з грецьким богом Сонця Геліосом. Латинське aurum означає „жовте“ і споріднене з „Авророю“ (Aurora) - ранковою зорею.

Срібло

По-грецьки срібло - „аргирос“, від „аргос“ -білий, блискучий, блискучий (індоєвропейський корінь „арг“ - палати, бути світлим). Звідси - argentum. Цікаво, що єдина країна, названа по хімічному елементу (а не навпаки), - це Аргентина. Слова silver, Silber, a також срібло сходять до древнегерманскому silubr, походження якого неясно (можливо, слово прийшло з Малої Азії, від ассірійського sarrupum - білий метал, срібло).

Залізо

Походження цього слова достеменно невідомо; за однією з версій, воно споріднене слову „лезо“. Європейські iron, Eisen походять від санскритського „исира“ - міцний, сильний. Латинське ferrum походить від fars - бути твердим. Назва природного карбонату заліза (сидерита) походить від лат. зоряний - зірковий; дійсно, перше залізо, яке потрапило в руки людям, було метеоритного походження. Можливо, це збіг не випадково.

Берилій (4, Be, Beryllium) Метал отримав назву від мінералу берилу. Він в свою чергу названий на честь індійського міста Белур, де були поширені його поклади.

Бор (5, B, Borum) Сировиною для бору є минерал бура, що дав назву цьому елементу.

Європій (63, Eu, Europium) Французький хімік Демарсе вчинив дуже скромно, назвавши елемент на честь материка

Полоній (84, Po, Polonium) Елемент відкрили П'єр Кюрі і Марія Склодовська і назвали на честь Польщі (Полонії), батьківщини останньої.

Уран (92, U, Uranium) Уран (а точніше оксид урану) був названий на честь найдальшої планети Уран, відомої на той момент астрономами.