при взаимодействии фосфорной кислоты с железом реакция: 1) протекает всегда до конца 2) не идет 3) начинается и быстро останавливается 4) протекает со взрывом

ответ:

протекает всегда до конца

відповідь:

1) протекает всегда до конца

пояснення:

1) Записываем уравнение реакции:
    2CH3-COOH + 2Na -> 2CH3-COONa + H2
2) Находим массу вещества уксусной кислоты:
    mв-ва(CH3-COOH) = mр-ра(CH3-COOH) * w(CH3-COOH) = 200 г * 0,4 = 80 г.
3) Находим кол-во вещества уксусной кислоты:
    n(CH3-COOH) = m(CH3-COOH) : M(CH3-COOH) = 80 г : 60 г\моль = 1,3 моль
4) Находим кол-во вещества водорода:
   n(H2) = n(CH3-COOH) : 2 = 1,3 моль : 2 = 0,65 моль.
5) Вычисляем объём водорода:
   V(H2) = Vm * n(H2) = 22,4 л\моль * 0,65 моль = 14,56 л.
ответ: V(H2) = 14,56 л.
вас.

Крохмаль — це аморфний порошок з характерним хрускотом (картопляного крохмалю), нерозчинний у воді у звичайних умовах. При потраплянні в гарячу воду зерна крохмалю сильно набухають, їхні оболонки розриваються, утворюється колоїдний розчин.
Целюлоза являє собою волокнисту речовину білого кольору, не розчинну у воді. На відміну від крохмалю, целюлоза зовсім не взаємодіє з водою навіть йри кип’ятінні. Чиста целюлоза в нашому житті зустрічається у вигляді вати.
Найпростіша формула крохмалю (і целюлози) — (С6Н10О5)n. У цій формулі значення n — від кількох сотень до кількох тисяч. Отже, крохмаль — це природний полімер, що складається з багаторазово повторюваних структурних ланок С6Н10О5. Він складається з молекул двох типів. Із цієї причини крохмаль навіть вважають сумішшю двох речовин — амілози та амілопектину. Амілоза (її в крохмалі 20%) має лінійні молекули й більш розчинна. Молекули амілопектину (його 80%) розгалужені, і він менш розчинний у воді. Ці молекули відрізняються й за відносною молекулярною масою: для лінійних молекул (амілози) вона сягає близько сотень тисяч, для розгалужених молекул (амілопектину) — кількох мільйонів.Найпростіша й молекулярна формули целюлози аналогічні до формул крохмалю. Очевидно, що при однаковому складі ці речовини істотно відрізняються за властивостями. Порівняно із крохмалем у целюлози більш висока відносна молекулярна маса. Причина міцності й нерозчинності целюлози полягає в тому, що вона має просторову тривимірну структуру. Однак целюлоза не має не тільки тривимірної, але й розгалуженої структури. Але в цьому й полягає причина міцності молекул целюлози, тому що вони мають лінійну структуру, і окремі макромолекули розташовані упорядковано щільно одна до одної. Унаслідок цього значно зростає сила міжмолекулярної взаємодії між окремими макромолекулами. Між упорядковано розташованими макромолекулами целюлози встановлюються численні водневі зв’язки: атоми Оксигену гідроксильних груп однієї молекули електростатично взаємодіють із атомами Гідрогену гідроксильних груп іншої молекули. Із цієї ж причини целюлоза утворює міцні волокна, що не характерно для крохмалю. Тим часом у крохмалі більшість молекул має розгалужену будову, тому можливостей для. встановлення водневих зв’язків менше.Молекули крохмалю складаються із залишків α-глюкози, а целюлози — із залишків молекул β-глюкози, У цьому також полягає причина відмінностей хімічних властивостей крохмалю та целюлози. (Перша картинка - будова молекули крохмалю, друга - целюлози)