Який об'єм водню (н.у) виділиться при взаємодії 3, 65 г хлоридної кислоти з цинком

Объяснение:

                        3,65 г                               Х л

   Zn         +      2HCl    =     ZnCl2     +    H2

                   n=2 моль                             n=1 моль

                 М = 36,5 г/моль                  Vm=22,4 л/моль

                  m=73 г                                  V = 22,4 л

3,65 г   HCl   -   Х л  Н2

73 г      HCl   -  22,4 л  Н2

V(H2) = 3,65 * 22,4 / 73 = 1,12 л

Начнем с того, что такое вообще оксиды?

сложные вещества, которые состоят из двух элементов, одним из которых является кислород( в степени окисления -2)

От того что стоит вместе с кислородом зависит тип оксида:

Всего разделяют три типа оксидов.+ несолеобразующие
Основные  амфотерные Кислотные

К основным относят оксиды, которые содержат Только металлы с степенью окисления равную+1 или +2 (кроме цинка и бериллия)

К афтерным относят с металлами от +3 до +4 степенью окисления + искл.

К кислотным Все которые с неметаллами и металлами с степенью окислению +5 и дальше(кроме N2O NO CO)

Перейдем к заданию:

Из которых ты дал(а), оксиды будут только :

Амфотерные:
ZnO,-оксид цинка
Cr2O3, -оксид хрома 3

Кислотные:
B2O3,-оксид бора 3
N2O5.-оксид азота 5

Но т.к тут написано про основные, а в списке веществ их нет, я сделал таблицу  с другими примерами
(См. Документ!! внизу)

Если нажми кнопку

КИСЛОТНО-ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ (рН-індикатори) — речовини, які змінюють забарвлення залежно від рН середовища. Застосовуються для фіксування кінця реакції між кислотами та основами (в основному в кислотно-основному титруванні) та інших реакцій, що супроводжуються зміною концентрації Н+-іонів, а також для вимірювання рН-середовища колориметрично. К.-о.і. мають відповідати таким вимогам: 1) забарвлення індикатора при різних значеннях рН повинно чітко розрізнятися; 2) зміна забарвлення індикатора має відбуватися у чітко визначеному вузькому інтервалі значень рН; 3) забарвлення індикатора повинно бути інтенсивним; 4) кількість титранту, необхідного для зміни забарвлення індикатора, має бути настільки малою, щоб не спотворювати результати титрування; 5) зміна забарвлення індикатора повинна мати оборотний характер.

К.-о.і. — слабкі органічні кислоти або основи, що становлять супряжену пару, кислотна та основна форма яких розрізняється за кольором. К.-о.і. — більш слабкі кислоти чи основи, ніж речовини, що титруються, тому вони вступають у реакцію з титрантом після того, як основна маса аналізованої речовини вже прореагує. Зміна забарвлення К.-о.і. пов’язана зі зміною структури їх молекул у зв’язку з віддачею чи приєднанням Н+-іонів — появою нових хромоформних груп або їх заміною. У водному розчині К.-о.і. існує рухома рівновага: Ina+Н2O 2arrow.eps Inв+Н3O+, де Ina, Inв — кисла та основна форма К.-о.і., забарвлених по-різному. Константа рівноваги процесу дисоціації KIn=[Inв]∙[Н3O+]/[Ina] називається константою К.-о.і. Забарвлення розчину визначається співвідношенням [Inв]/[Ina]. Вважають, що колір однієї форми К.-о.і. превалює, якщо її концентрація в 10 разів вища, ніж іншої форми, тобто відношення [Inв]/[Ina]=[Н3O+]/KIn становить 0,1 чи 10 або при значенні рН=KIn±1. Значення рН, при якому відбувається зміна забарвлення К.-о.і., називається інтервалом переходу К.-о.і. Значення рН, при якому перехід забарвлення найбільш виразний, тобто той момент, коли титрування закінчується, називається показником титрування рТ, який не є точною характеристикою індикатора, а його величина близька до рKIn і знаходиться приблизно посередині інтервалу переходу індикатора. Для кислотно-основного титрування вибирають К.-о.і., у якого інтервал переходу включає значення рН у точці еквівалентності. Якщо це значення відрізняється від рТ К.-о.і., то виникає індикаторна помилка, тобто К.-о.і. змінює забарвлення дещо раніше чи пізніше за точку еквівалентності.

К.-о.і. підрозділяють на: чутливі до кислот — інтервал переходу знаходиться в лужному середовищі (фенолфталеїн, алізариновий жовтий, тимолфталеїн); чутливі до основ — інтервал переходу — у кислому середовищі (метиловий жовтогарячий, бромфеноловий синій); чутливі до кислот і основ або нейтральні індикатори — інтервал переходу — в нейтральному середовищі (бромтимоловий синій, нейтральний червоний). При визначенні сильних кислот або основ використовуються практично будь-які К.-о.і., слабких кислот — К,-о.і., чутливі до кислот; слабких основ — К.-о.і., чутливі до основ. Для збільшення чіткості переходу забарвлення К.-о.і. застосовують змішані індикатори — суміші двох індикаторів, кольори яких доповнюють один одного (тимоловий синій, фенолфталеїн) або суміші індикатора і нейтрального барвника, що не змінює свого забарвлення при різних значеннях рН (нейтральний червоний, метиленовий синій).

Объяснение: