При взаимодействии раствора гидроксида натрия с 32 г кремния было получено 44.8 л водорода. Найти массовую долю кремния в образце.

Харчова́ кухо́нна сіль — це речовина у вигляді кристаликів, яка містить 93-99 % хлористого натрію і домішки солей кальцію, магнію, калію, які надають їй гігроскопічності, жорсткості і гіркуватого присмаку.[1][2] Чим менше в солі цих домішок, тим вища її якість.

Сіль є кристалічним сипким продуктом без запаху (окрім випадку йодованої солі) з солоним смаком без присмаку, в якому не допускається присутність сторонніх домішок, що не пов'язані з методом добуванні солі. Колір екстра та вищого ґатунків — білий, однак для першого та другого допускаються сірий, жовтуватий, рожевий та голубуватий відтінки в залежності від походження солі.[2]

Як сировина для одержання кухонної солі (хлористого натрію) використовується кам'яна сіль(67,9%), озерна осадова сіль (31,8%) і в невеликих об'ємах натуральні розсоли. За призначенням і споживанням розрізняють харчову (50%) загального виробництва, технічну (40%) і кормову (10%) сіль.

Фізичні властивості солей. За стандартних умов усі солі — тверді кристалічні речовини різного кольору. Мають різну розчинність у воді
Мідний купорос являє собою тверде кристалічна речовина синього кольору. Воно розчинно у воді. На одну молекулу сульфату купруму в структурі речовини припадає п'ять молекул води. Безводний ж він не має будь-яким кольором. У природі його можна зустріти у вигляді деяких мінералів, таких як Халькантит. Даний камінь мало кому відомий і рідко використовується.к і будь-який інший сульфат, мідний може розкладатися під впливом високих температур. При такого роду реакції утворюється оксид купруму, діоксид сірки і кисень. Також сульфат міді, як і інші солі, може бути учасником реакції заміщення.