Вычисли, какой объём сероводорода (н. у.) выделится при взаимодействии соляной кислоты с 10 г сульфида железа(II), содержащего 13 % несульфидных примесей. Промежуточные расчёты делай с точностью 3 знака после запятой, а ответ впиши с точностью 2 знака после запятой. ответ: V(H2S)=л.

Класифікація і номенклатура неорганічних сполук

Речовини поділяються на прості і складні. Прості речовини складаються з атомів одного хімічного елементу, а складні – з атомів різних елементів. Складні речовини називаються хімічними сполуками.

Прості речовини поділяються на метали і неметали. До неметалів відносяться речовини, утворені атомами двадцяти двох хімічних елементів: Гідрогену, благородних газів, галогенів, Оксигену, Сульфуру, Селену, Телуру, Нітрогену, Фосфору, Арсену, Карбону, Силіцію, Бору. Усі інші хімічні елементи і їх прості речовини – метали.

Основними класами неорганічних – сполук є оксиди, гідроксиди (основи і кислоти) і солі.

Оксидами називаються складні речовини, що складаються із двох елементів, одним із яких є Оксиген. Майже всі хімічні елементи (за виключенням Гелію, Неону і Аргону) утворюють оксиди.

За хімічними властивостями оксиди поділяються на три групи:

– основні (Na2O, CaO, FeO, Fe2O3), утворюються тільки металами;

– кислотні (CO2, P2O5, SO2, SO3), утворюються неметалами і деякими металами, що проявляють високий ступінь окиснення (Mn2O7, CrO3 );

– амфотерні (ZnO, Al2O3, Cr2O3), які проявляють двоїсті властивості – основні і кислотні, утворюються амфотерними елементами.

Основні, кислотні і амфотерні оксиди називаються солетворними – мають властивість утворювати солі в результаті взаємодії з кислотами або основами.

Є невелика група оксидів, які не проявляють солетворних властивостей: CO, N2O, NO, SiO.

Оксиди можуть бути отримані, в основному, трьома

1. Безпосередня взаємодія простої речовини з киснем:

С + О2 → СО2; 2Са + О2 → 2СаО

2. Розкладання під час нагрівання оксигеновмісних сполук:

СаСО3 → СаО + СО2; 2Сu(NО3)2 → 2СО + 4NО2 + О2;

2Fе(ОН)3 → Fе2О3 + 3Н2О; Н2СО3 → СО2 + Н2О

3. Горіння складних органічних речовин:

СН4 + 2О2 → СО2 + 2Н2О

З точки зору фізичних властивостей оксиди бувають газоподібними (CO2, SO2, SO3, NO ); рідкими (N2O3, N2O4, Cl2O7 ); і твердими (всі основні і амфотерні оксиди, Р2О5 та ін.).

Окрему групу оксигеновмісних сполук елементів складають пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду Гідрогену Н2О2, що проявляє слабкі кислотні властивості. Наприклад: пероксид натрію Nа2О2 (перокси – назва групи –О–О–, структурна формула цього пероксиду Nа–О–О–Nа), ВаО2. Ступінь окиснення Оксигену в пероксидах – -1, валентність –ІІ.

a).  Уравнения диссоциации одноосновных кислот:
HCI⇄H⁺ + CI⁻
HNO₃⇄H⁺ + NO₃⁻
б). Уравнения диссоциации двухосновных, трехосновных  кислот:
 диссоциация идет ступенчато
H₂SO₄⇄H⁺ + HSO₄⁻
HSO₄⁻⇄ H⁺ + SO₄²⁻
H₂SO₄⁻⇄ 2H⁺ + SO₄²⁻

H₂CO₃⇄H⁺ +HCO₃⁻
HCO₃⁻⇄H⁺ +HCO₃²⁻
H₂CO₃⇄2H⁺ +HCO₃²⁻

H₃PO₄⇄H⁺ + H₂PO₄⁻
H₂PO₄⁻⇄ H⁺ +HPO₄²⁻
HPO₄⁻⇄ H⁺ +PO₄³⁻
H₃PO₄⇄3H⁺ + PO₄³⁻

2.Уравнения диссоциации оснований:
 LiOH⇄Li⁺ +OH⁻
NH₄OH⇄NH₄⁺ + OH⁻
Ba(OH)₂⇄Ba²⁺ + 2OH⁻
Sr(OH)₂⇄Sr²⁺ +2OH⁻
Ca(OH)₂⇄Ca²⁺ + 2OH⁻гидроксид кальция хоть  плохо, но  растворим  в воде.
KOH⇄K⁺+ OH⁻
Fe(OH)₂≠ гидроксид железа(ll) не растворимое в воде основание, не диссоциирует на ионы.