Аміноетанова кислота масою 30г прореагувала з натрій гідроксидом. Яка маса натрій гідрокисиду вступила в реакцію?

1) Уравнение реакции:

NH₂ - CH₂ - COOH + NaOH = NH₂ - CH₂ - COONa + H₂O

2) Находим молярные массы:

М(NH₂ - CH₂ - COOH) = 75 г/моль

М(NaOH) = 40 г/моль

3) По уравнению реакции составляем пропорцию:

75 г NH₂ - CH₂ - COOH реагирует с 40 г NaOH

30 г NH₂ - CH₂ - COOH с Х г NaOH

Х = 30*40/75 = 16 г

обычная питьевая вода только на 99,7% состоит из легкой воды, молекулы которой образованы легкими атомами водорода и кислорода. в виде примеси в любой природной воде присутствует и тяжёлая вода, которая в чистом виде является ядом для всего живого (о ней - соответствующий раздел сайта) .  

 

тяжёлая вода (оксид дейтерия) — имеет ту же формулу, что и обычная вода, но вместо атомов водорода содержит два тяжёлых изотопа водорода — атомы дейтерия. формула тяжёловодородной воды обычно записывается как: d2o или 2h2o. внешне тяжёлая вода выглядит как обычная — бесцветная жидкость без вкуса и запаха, а вот по своим - свойствам и негативному воздействию на организм тяжёлая вода сильно отличается от лёгкой воды.  

 

лёгкая вода – это вода, очищенная от тяжёлой воды. изотоп водорода, дейтерий, отличающийся наличием в ядре «лишнего» нейтрона, может образовывать с кислородом молекулу воды. такая вода, в молекуле которой атом водорода замещён атомом дейтерия, называется тяжёлой. содержание дейтерия в различных природных водах неравномерно. оно может меняться от 0,03 % (относительно общего количества атомов водорода) – это вода из антарктического льда, - самая лёгкая природная вода – в ней дейтерия в 1,5 раза меньше, чем в морской воде. талая снеговая и ледниковая воды в горах и некоторых других регионах земли также содержат меньше тяжелой воды, чем та, которую мы обычно пьем.

Більшість якісних реакцій неорганічної хімії — це іонні реакції. 
Для того, щоб визначити наявність кислоти або лугу у водному розчині, можна скористатися індикатором. При надлишку катіонів водню H+ (H3O+), тобто в кислому середовищі, фіолетовий лакмус і помаранчевий метилоранж беруть червону забарвлення. При надлишку гідроксид-іонів OH–, тобто у лужному середовищі, фіолетовий лакмус прийме синє забарвлення, помаранчевий метилоранж — жовту, а безбарвний фенолфталеїн — малинове. 
Якісною реакцією на сульфат-іон SO42– є реакція утворення осаду BaSO4, не розчинної в кислотах. Тому для визначення сірчаної кислоти, розчинних сульфатів і гидросульфатов використовують реактив, що містить іони барію Ba2+, наприклад хлорид барію BaCl2. Ознакою реакції є випадання кристалічного осаду білого кольору BaSO4, не розчинної в кислотах: 
H2SO4 + BaCl2 = BaSO4↓ + 2HCl 
SO42– + Ba2+ = BaSO4↓ 
Для визначення хлорид-іонів Cl– (соляної кислоти і розчинних хлоридів) використовують реактив, що містить іони срібла Ag+, наприклад нітрат срібла Agno 3. Ознакою реакції є випадання сирнистого осаду білого кольору AgCl, не розчинної в кислотах: 
HCl + Agno 3 = AgCl↓ + HNO3 
Cl– + Ag+ = AgCl↓ 
Для визначення бромоводородной і иодоводородной кислот, їх солей: бромідів та йодидів можна також використовувати реактив, що містить іони срібла Ag+ (Agno 3). У разі бромідів гається утворення сирнистого осаду світло-жовтого кольору AgBr, а в разі йодидів — сирнистого осаду інтенсивно-жовтого кольору AgI. Обидва осаду не розчиняються в кислотах: 
HBr + Agno 3 = AgBr↓ + HNO3 
Br– + Ag+ = AgBr↓