надо решить 3 задачи надо решить 3 задачи ">

Константин I (306—337), сын Констанция Хлора, истребил или пережил всех остальных претендентов на власть, уничтожил тетрархию и стал единоличным правителем Римской империи. Доминат оформился при нем в самом полном виде. Константин продолжил и завершил реформы Диоклетиана, но в некоторых вопросах отошел от его политики.Тетрархия была отменена, по оправдавшее себя территориальное делепио Империи на диоцезы и провинции сохранилось. К 12 существующим диоцезам добавились еще 2, число провинции было доведено до 117. Основой административного деления Константин сделал существовавшие еще при Диоклетиане четыре префектуры: Восток, Иллирию, Италию и Галлию, причем территория префектур была расширена. Лишь три провинции (Ахайя, Африка и Азия) были оставлены вне префектур и по-прежнему управлялись проконсулами. Высшая гражданская власть в префектуре принадлежала префекту претория, которому подчинялись викарии диоцезов. Префекты подчинялись непосредственно императору. Военных функций они не имели, так как при Константине гражданская власть была окончательно отделена от военной.Константин завершил реформу армии. В эпоху принципата основные военные силы располагались вдоль границ. Константин разделил поиска на пограничные и полевые. Пограничные постоянно находились па определенных участках границы; полевая армия размещалась внутри страны и в любое время могла быть направлена для отражения внешнего врага, подавления очередного узурпатора или народного движения. Полевая армия — главный стратегический резерв Империи — к середине IV в. составила половину всех ее вооруженных сил. Большую часть римской армии составляли варвары и потомственные воины. Главным родом войска оставалась пехота, и только после разгрома римлян готами в битве под Адрианополем в 378 г. Империя вынуждена была увеличить удельный вес конницы в своей армии путем привлечения наемных варварских конных отрядов.

Біуретова реакція — якісна реакція на виявлення білків і продуктів їхнього гідролізу (амінокислот, пептидів).

Реакція полягає в утворенні забарвленого комплексу при додаванні до досліджуваного розчину їдкого лугу і, по краплях, незначної кількості сульфату міді(II). При наявності у розчині пептидів (щонайменш трипептидів) та білків, утворює хелатний комплекс фіолетового кольору: координація та зв'язування відбуваються за аміногрупами пептидних зв'язків.

При збільшенні у пептидах кількості амінокислотних залишків, забарвлення розчину стає більш насиченим. За відсутності у розчині сполук із пептидними зв'язками розчин одразу забарвлюється у блакитний колір, що відповідає гідроксиду Cu(OH)2.

Назва методу походить від органічної сполуки біурет, котра в аналогічних умовах дає подібну реакцію.

Біуретова реакція є надзвичайно чутливою — вона дає змогу виявляти пептиди і білки навіть при значному розведенні. Реакцію можна використовувати для кількісного колориметричного вимірювання у діапазоні 540—560 нм, для визначення ступеня гідролізу білків.

Її застосовують для клініко-діагностичного визначення білків у сироватці крові при диференційній діагностиці цирозу печінки, захворювань нирок, мієлом, у ветеринарній практиці тощо.