Мне надо прилагательное ко слову сенокос

Если я правильно понял то так: долгий сенокос.

  «стихи о прекрасной » являются переходом александра александровича блока, а его многолетнем творчестве от романтического символизма к критическому реализму. это самая первая одержанная им высота в - поэтической деятельности. удивительной красотой, неисчерпаемой теплотой и нежностью пронизаны эти произведения. «стихи о прекрасной » были написаны в начале xx века, а именно в 1904 году. этот период рубежа веков – сложный, переломный период; это время переосмысления ценностей и жизненных принципов; это период грозных политических событий: репрессий и революций, унижений и утраты ценности человеческой личности. страдали все независимо ни от социального сословия, ни от уровня образованности. творческие люди, истерзанные беспощадной реальностью, погружались в таинственный поэтический мир грез и находили в нем отдушину. в основу цикла стихов о прекрасной легла возвышенная идея платонической целомудренной любви к изумительной неземной женщине, рыцарского служения ей и земного преклонения перед нею, как перед идеалом не только красоты внешней, но и красоты духовной, олицетворением всего священного возвышенного и прекрасного. героиня поэзии блока видится герою не как обычная земная женщина, а как некое божество, ангельской красотой. он дает ей несколько имен: прекрасная , вечно юная, святая дева, владычица вселенной. и она, таинственная, недоступная, существующая лишь в голубой и сумрачно небесной выси, далекая от земных страстей, бед и пороков проливает на грешную землю чистый свет истины умиротворенности и любви. поэт полностью растворялся в омуте до безумия прекрасных грез, поклонения этому небесному ангелу, он отчетливо представлял ее образ, который иногда спускался с небес и представал перед ним и он ясно видел каждую черту ее лица, знал все о сотворенном им самим существе, он был рабом своей мечты. огромное влияние на формирование завораживающего мире грез о божестве женского создания блока и многих современников оказала философия в.соловьева, в частности его тезис: «…сама любовь мира открыта через любовь к женщине…в любви – спасенье наше…». блок, желая спрятаться от серой, грубой реальности создавал свои маленькие поэтические шедевры, искал спасения и исцеления в райском, возможно, даже утопическом, мире своей бескрайней любви к вымышленной им прекрасной , в красоте ее. в страхе перед ужасным, обжигающим и сметающем все на своем пути стихийным миром, блок томится в поисках своей прекрасной : он ищет ее в толпе, на шумных улицах и в уединенных уголках. и в один прекрасный день это величественно прекрасное божество, та самая прекрасная , придуманная поэтом спускается с небес на землю и перевоплощается в земную женщину, не только не утратившую обаяние первозданной красоты, но еще более прекрасную живую женщину, независимую и свободную, как ветер легкую и прозрачную… этой прекрасной оказалась дочь великого ученого д.и.менделеева – любовь дмитриевна менделеева. это была поистине прекрасная , походившая всеми качествами на вымышленный блоком образ. светлая чистая непревзойденная внешняя и духовная красота любови дмитриевны навсегда затмила невзгоды гнусной и блеклой реальности. «стихи о прекрасной » являются изящным красивым художественным стихотворным воплощением мира грез и фантазий в мир реальности и материального бытия. это стихи о любви к мечте, которая обернулась реальной женщиной, любимой и любящей.

•«павлусь підніс вгору свого та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «павлусь дивився на те все наляканими очима. йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «його огорнув страх. у його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • непорадний: «козакові соромно плакати, ось що. виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «у павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в спасівці». • «злодії, пси, чорти! ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! ось тобі, ось тобі! — тепер павлусь отямився. він перший раз убив людину. йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. його взяв на руки степан і став відтирати». • і він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. як її поганці та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без і? » • «дідусева наука стала йому в пригоді. «ось це великий віз, а ця зоря над нами — то показує північ. ну, навпроти неї мусить бути південь”». • недоля: «як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. в нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі спасівки. тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «продав ти мене, юдо, бог тебе певно покарає. вони мене завезуть в крим, то, може, й сестру легше знайду». • « татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. він був тямущий, і татари не могли надивуватись. хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «ні, не прийму! і моєї християнської не зречусь… хоч і повісьте. пощо мені опісля в смолі горіти». • «внизу, в челядній, вибили павлуся так, що зі спини аж кров потекла. у хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «іть мені, господи спаси і свята покрово, визволитися та козаком стати! усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю». • «готувався до втечі повільно і розумно. він став обкрадати конюхів. в одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. при цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював». • «або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. довше так жити не можу, а бідної ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі». • «павлусь уже мав досвід. він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке харциз і як його треба берегтись». • «він теж козацька дитина і не гірший від інших. як гинути, то гинути. він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на устах… та він ще вилає всіх татар і їхнього магомета». • «я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з доброї волі». • «цю щасливу нагоду хотів він використати на те, щоб відшукати і визволити сестру. він склав собі цілий план, як це зробити. знав добре, що мустафа-ага, певно, живий у полковника і що його знайдуть, як лише покаже їм дорогу. за це відкриття можна надіятися великої винагороди, а навіть свободи, а тоді вернеться разом із сестрою на україну. він і не думав про те, щоб без сестри вертатися, й вірив, що йому бог сестру відшукати». • «боже наш! я бачу твою руку в цім усім. я, бідний невільник, пустився навмання, бачачи в цьому моє спасіння. ти вдержав мене і завернув, та це мені вийшло на добре. мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене. чи гадав я, куди мене твоє святе провидіння заведе? боже, боже! не покидай мене, вислухай мою молитву, мені! на тебе моя надія! »