Сказки о людях с красивой наружностью и злым сердцем

А.Дімаров написав у “Блакитній дитині” про своє дитинство. Розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. Блактна дитина – “янгол “, якого приводять у приклад сину автора. Але той був звичайним хлопцем, в якого була велика кількість пригод. Інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально. Бажаючи сподобатися дівчинці, Толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. Був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. За останнє й помстився. Автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. Як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. А потім до й одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. А бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі. Багато пригод, велика вдячність матері , вчителям – ось про що цей незабутній твір

Іван Сила незвичайний юнак з безмежною силою. Через свою вдачу він часто потрапляв у різні нам не відомі ситуації, в яких йому допомагав свій чудовий характер та безмежна доброта. Він швидко знаходив друзів, багатьом допомагав. Звичайні люди його підтримували, а от місцева влада навпаки, не надто хотіла, щоб якийсь невідомий селюк, не знати звідки приїхав та й переміг їхнього уславленого товариша та тамтешнього авторитета ... Зокрема негатив іде саме від поліції, яка насаджує свої правила людям. Тому вони з усіх сил намагаються підставити, зробити винним у всіх їхніх проколах саме нашого головного героя Івана. Проте, оскільки Сила має багато друзів та прекрасно себе зарекомендував, йому вдається достойно протистояти місцевій поліції, не зраджувати своїм принципам та залишатися собою.