Почему прометея в древней греции считали мифологическим героем?

Прометей самый возвышенный и трагический образ в греческой мифологии, один из любимых героев, добровольно пошедший на муки во имя своих убеждений, символ   несокрушимой и силы духа.    мифы о прометее показывают развития человечества, как воображали её в себя в античности.

Этот небольшой рассказ всего в несколько страниц был написан в 1941 году и представляет собой более зрелое творчество писателя. Как Вы уже видите из даты, началась война. Автор написал "Голубую стрекозу" в её первые дни. Что, естественно, оставило след в сюжетной линии данного рассказа.

Впервые же в свет "Голубая стрекоза" Михаила Михайловича Пришвина вышла в этом же 1941 году в литературно-художественном сборнике "Вперёд за нашу победу" №1.

Война сложная тема. Не просто писать о ней. А о её потерях вдвойне. Писатель использует образ в рассказе голубой стрекозы для передачи чего-то важного, для передачи символа самой жизни. Вчитываться в эти несколько страниц нужно внимательно, останавливаясь и размышляя над текстом.

Знаменитий французький письменник Жуль Берн увійшов у світову літературу як перший класик науково-фантастичного роману й чудовий майстер роману пригод.
"П'ятнадцятирічний капітан" був і залишається в числі його найпопулярніших романів.
Найважливіше завдання автора полягало в тому, щоб дати читачам правдиве уявлення про трагічну долю корінного населення "чорного материка".
Найяскравіші сторінки присвячені в "П'ятнадцятирічному капітані" викриттю работоргівців. Обурення Жуля Берна безмежне. Іноді він досягає високого публіцистичного пафосу: ""Работоргівля"! Усі знають, що значить це страшне слово, якому не повинно бути місця в людській мові".
Лиховісні фігури работоргівців — португальців Негоро й Кримбри, американця Гарріса, араба Ібн-Хаміса, віроломного негра Алвіша — аж ніяк не є плодом авторської фантазії. Відомо, наприклад, що работоргівець Алвіш існував насправді. Відомості про цього нелюда, який продав
у рабство десятки тисяч своїх одноплемінників, Жуль Берн почерпнув, як він сам зазначає, із записок англійського мандрівника Камерона. Колишні португальські колонії: Ангола на південному заході Африки, де розгортається дія роману, і Мозамбік на південному сході — здавна служили головними центрами работоргівлі й поставляли негрів-невільників переважно до Північної й Південної Америки, а також у країни Азії та Сходу.
У першій половині XIX століття уряди деяких європейських держав, зацікавлені в тому, щоб використати народи колоніальних країн для розробки природних багатств і добування сировини на їхній батьківщині, скасували работоргівлю. Але, незважаючи на те, що рух аболіціоністів (прихильників звільнення негрів) призвів до офіційної заборони работоргівлі, вона ще довго процвітала в колоніях при потуранні, а іноді — і прямому сприянні місцевої влади.