Скажіть чому геракла вважають найвідомішим и найулюбленішим героєм давніх грекі

Сехисмундо - син польського короля басиліо , який напередодні народження сина отримав зловісна ознака : в світ прийде чудовисько в вигляді людини . був у вежу через претсказанія . сехисмундо кожен день намагався побороти свого звіра. але потрапивши в замок вона не спробував довести що він людина він став не і робив те що хочеться йому . коли батько намагається його напоумити , нагадати йому про людинолюбство : " так як же мені тебе обійняти ,  коли рукою торкнуся про руку ,яка вміє вбивати ? " - сехисмундо кидає у відповідь батькові докір у тому , що той закрив для нього свій будинок і сам виховав сина , як звіра. альо пробувши всього дня його повернули назад у вежу і сказали що це був всього лиш сон. жити сновидінь кожну годину ». басиліо вирішує зробити своїм спадкоємцем московитського герцога астольфо , проте народ повстає і знову звільняє з башти сехисмундо , який очолює повсталих і відстоює незалежність батьківщини . його обирають королем , він отримує необмежену владу. але тепер сехисмундо абсолютно байдужий до насолод і благ життя . він переміг власний егоїзм. набути мудрість і гуманність йому переконання - «життя є сон». «моїм вчителем був сон» , - каже він ураженим придворним , відмовляючись від влади. він не вбиває оцу як сказано в прогнозі . передбачення зірок не здійснюється : людська воля перемагає долю. так він зміг перемогти звіра. кожен день людина бореться сам з собою намагається бути вище перемогти звіра який знаходиться десь глибоко в нутрі цієї людини. кожен день люди питаються довести що вони не звірі нои не помічають того що є насправді. руйнує те що її було подаровано преродой . не помічає що сам схожий на звіра. драма кальдерона розповідає тільки про одне що людиною ти станеш тільки тоді коли переможеш звіра який всередині 

у бабы-вдовы умер ее единственный, двадцатилетний сын, первый на селе работник.

барыня, помещица того самого села, узнав о горе бабы, пошла навестить ее в самый день похорон.

она застала ее дома.

стоя посреди избы, перед столом, она, не спеша, ровным движением правой руки (левая висела плетью) черпала пустые щи со дна закоптелого горшка и глотала ложку за ложкой.

лицо бабы осунулось и потемнело; глаза покраснели и но она держалась истово и прямо, как в церкви.

«господи! — подумала барыня.— она может есть в такую какие, однако, у них у всех грубые чувства! »

и вспомнила тут барыня, как, потеряв несколько лет тому назад девятимесячную дочь, она с горя отказалась нанять прекрасную дачу под петербургом — и прожила целое лето в городе!

а баба продолжала хлебать щи.

барыня не вытерпела, наконец.

— татьяна! — промолвила она.— помилуй! я удивляюсь! неужели ты своего сына не любила? как у тебя не пропал аппетит? как можешь ты есть эти щи!

— вася мой помер,— тихо проговорила баба, и наболевшие слезы снова побежали по ее впалым щекам.— значит, и мой пришел конец: с живой с меня сняли голову. а щам не пропадать же: ведь они посоленные.

барыня только плечами — и пошла вон. ей-то соль доставалась дешево

будучи свободолюбивой личностью, мальчик мечтал быть независимым, а неволя, которая тяготила его в монастыре, стала для мцыри невыносимым испытанием. свои взгляды о жизни мцыри высказывает так:  

«я мало жил, и жил в плену.  

таких две жизни за одну,  

но только полную тревог,  

я променял бы, если б мог» .  

мцыри одинок и он хочет встретить на земле хотя бы одну, родственную ему душу: «в душе я клятву произнес: хотя на миг когда-нибудь мою пылающую грудь прижать с тоской к груди другой, хоть незнакомой, но родной» . мцыри хочет узнать:  

«…для воли иль тюрьмы на этот свет родимся мы» .  

причиной такого философского размышления о жизни явилось то, что находясь в монастыре, мальчик видел, как много монахов умышленно обрекли себя на жизнь в монастыре, отрекшись от свободной, счастливой жизни. и в душе мцыри томится вопрос: почему? он хочет сам узнать «…прекрасна ли земля».