Ккакому лагерю вы относите базарова

Нигилист,революционер , противник аристократии, относится с презрением

Азімов народився (згідно з документами) 2 січня 1920 року[12] в містечку Петровичі Мстиславського повіту Могильовської області, Білорусь (з 1929 Шумяцький район Смоленської області Росії) в єврейській родині. Його батьки, Хана-Рахіль Ісааківна Берман[13] (Anna Rachel Berman-Asimov 1895-1973) та Юда Аронович Азімов (Judah Asimov, 1896-1969), були мірошниками за професією. Назвали його на честь покійного діда по матері, Ісака Бермана (1850-1901). Всупереч пізнім твердженням Айзека Азімова, ніби первісним сімейним прізвищем було «Озімов», всі родичі, які лишилися в СРСР, носять прізвище «Азімов»[14].

Як сам Азімов вказує в автобіографіях («In Memory Yet Green», «It's Been A Good Life»), його рідною і єдиною мовою в дитинстві був їдиш[15]. З художньої літератури в ранні роки він ріс переважно на оповіданнях Шолом-Алейхема. У 1923 році батьки відвезли його до США, де оселилися в Брукліні й через кілька років відкрили кондитерську крамницю.

У 5 років Айзек Азімов пішов до школи (він мав би піти до школи в 6 років, але мати виправила його день народження на 7 вересня 1919 року, щоб віддати його до школи на рік раніше). Після закінчення десятого класу в 1935 році, 15-річний Азімов вступив до «Seth Low Junior College», але через рік цей коледж закрився. Азімов вступив на хімічний факультет Колумбійського університету у Нью-Йорку, де здобув 1939 року ступінь бакалавра (B. S.), а 1941 року — магістра (M. Sc.) з хімії і вступив в аспірантуру. Однак у 1942 році він виїхав до Філадельфії, щоб працювати хіміком на Філадельфійському суднобудівному заводі для армії. Разом з ним там же працював інший письменник-фантаст Роберт Хайнлайн.

У лютому 1942 року, на День святого Валентина, Азімов зустрівся на «побаченні всліпу» з Гертрудою Блюгерман (англ. Gerthrude Blugerman). 26 липня вони одружилися. Від цього шлюбу народився син Девід (1951) і дочка Робін Джоен (англ. Robyn Joan) (1955).

З жовтня 1945 по липень 1946 Азімов служив в армії. Потім повернувся в Нью-Йорк і продовжив освіту. 1948 року закінчив аспірантуру, здобув ступінь PhD, і вступив в постдокторат як біохімік. 1949 року він влаштувався викладачем на медичний факультет Бостонського університету, де в грудні 1951 року став асистентом, в 1955 році — асоційованим професором. У 1958 університет перестав виплачувати йому зарплатню, але формально залишив на колишній посаді. До цього моменту доходи Азімова як письменника вже перевищували його університетську платню. У 1979 році йому було присвоєно звання повного професора.

1970 року Азімов розлучився з дружиною і майже одразу став жити з Джанет Опал Джеппсон (англ. Janet Opal Jeppson), з якою познайомився на бенкеті 1 травня 1959 року (до цього вони зустрічалися в 1956 року, коли він дав їй автограф. Азімов взагалі не запам'ятав ту зустріч, а Джеппсон визнала його неприємною людиною). Розлучення стало чинним 16 листопада 1973 року, а 30 листопада Азімов і Джеппсон одружилися. Від цього шлюбу не було дітей.

Помер 6 квітня 1992 року від серцевої і ниркової недостатностей на тлі СНІДу, яким був заражений під час операції на серці в 1983 році[16].

Повести джека лондона «белый клык» повествуется о волке, который дрался с собаками на ринге, развлекая людей. белый клык – а именно так и звали волка, был отважным и беспощадным воином, сильным, жестоким и ловким. у него были большие, крепкие и острые клыки, навыки борьбы и выживания. кроме того, он был намного умнее всех собак. белому клыку не повезло с хозяином. однажды злой, жестокий и жадный человек по прозвищу красавчик смит купил белого клыка у серого бобра, для того чтобы зарабатывать на боях животных. он плохо относился к своему волку – бил его, злил, чтобы он был ещё более жёстким на ринге. часто смит оставлял белого клыка без еды. белый клык имел свою собственную технику ведения смертельного боя, что ему быстро расправляться с соперниками. он вгрызался в горло противника, после чего клыку оставалось только отпрыгнуть в сторону – а его враг падал замертво на ринге. при этой, казалось бы, излишней жестокости белого клыка, он вызывает у нас только сочувствие и жалость. джек лондон даёт понять, что волк сражался на ринге не по собственному желанию, его заставлял драться злой хозяин – красавчик смит. и если клык не убьёт своего врага, то ему придётся самому погибнуть на ринге. однажды на ринг против белого клыка поставили бульдога – и главный герой повести не смог его одолеть, потому что противник был низким, и вцепиться ему в горло было невозможно. вмешательству человека, белый клык остался жив. и его спаситель выкупил его (вот она – аналогия волка с рабами) у красавчика смита.