Мне нужно стихотворение о лене. доброе, смешное, беззаботное. ) заранее )

Сегодня прославляем лену: она не поддается тлену, она из всех на свете лен одна взяла нас, лена, в плен: своею красотой – из сказки, теплом и чистотою ласки! а от ее чудесных глаз всяк в страсти уж сгорал не раз! но все же из такого плена не отпускай подольше, лена! и никогда на сердце пусть не лягут боль, печаль и грусть!

Описание ранней весны, когда «еще в полях белеет снег», поры пробуждения природы от зимнего сна.композиционно   стихотворение состоит из двух частей. первая часть стихотворения посвящена описанию еще не проснувшейся земли («сонный брег» ). ночью зима еще основательно хозяйничает на земле, но днем теплое солнышко пригревает землю, пробуждая к жизни предвестников весны – ручьи. среди множества признаков весны тютчев выбрал одну, самую характерную ее черту – весенние ручьи, которые словно гонцы бегут, оповещая своей радостной песней все на своем пути о приходе долгожданного тепла. вторая часть стихотворения посвящена ожиданию майских дней, ведь настоящая весна приходит именно в  «теплые майские дни» . ожидание весны рождает вдохновение и наполняет и природу, и героя жизненной силой.

Українська земля. чарівна, неосяжна, велична. і на дій землі живуть загадкові і напрочуд гарні жінки. з давніх-давен славляться вони працьовитістю, вмінням господарювати й виховувати дітей, виділяються красою зовнішньою й душевною, силою почуттів, вірністю у коханні й моральною чистотою. у п'єсі і. котляревського "наталка полтавка" вперше з'являється реалістичний образ української жінки. перед нами виникає образ українки, яка причаровує своєю глибокою душевною красою, красою внутрішнього світу, великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю і відданістю коханню. ще на початку п'єси наталка дає собі самохарактеристику: не багата я і проста, но чесного роду, не стижуся прясти, шити і носити воду. і ці слова підтверджуються вчинками дівчини, словами її знайомих. пан виборний, односелець наталки, з великим захопленням вигукує: "золото — не ді". він наголошує на її працьовитості: "яка трудяща, яка рукодільниця". всі матері в селі ставлять у приклад наталку своїм дочкам, а возний вважає її "найкращою зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівицею". звичайно, що найкраща дівчина в селі не залишається поза увагою чоловіків. до наталки постійно сватаються і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, а вона всім відмовляє, бо глибоко кохає петра. чотири роки жде не діждеться дівчина повернення свого милого. свої почуття вона виливає в пісні, а потім з щирістю і схвильованістю вигукує: " я тебе любила і тепер люблю! нехай глянуть мої очі на тебе іще раз і навіки ". які душевні переживання! яка сила кохання! перед нами постає вірна, щира і ніжна душа української дівчини. яка благородна натура у наталки! адже не кожна дівчина зможе кохати і чекати хлопця чотири роки, не отримуючи жодного листа. наталка ж вірить у повернення коханого, залишається йому вірною. не можуть захопити її ніякі багатства та обіцянки.