Мої враження від прочитаного твору мина мазайло

Микола куліш - одна з найтрагічніших постатей в історії української літератури доби розстріляного відродження. у його творчому доробку порушуються питання одвічні, загальнолюдські. ставлення до рідної мови - ознака духовного здоров’я нації, одна з граней самовизначення та утвердження особистості в суспільстві. антоніна куліш відзначала у спогадах: «микола безнастанно працював над мовою. знав її досконало, як небагато його сучасників. особливо він захоплювався мовою, пишучи «мину мазайла» (почав писати цю п’єсу, шукаючи нових драматичних форм), часто при столі він прочитував нам цілі лекції, говорячи про те, як мало на світі таких багатих та соковитих мов, як наша українська». отже, п’єса м. куліша «мина мазайло» відзначається оригінальністю в осмисленні ставлення персонажів до мови. деякі епізоди стають своєрідним гімном щедрій, милозвучній українській мові. мокій, звертаючись до улі, говорить: - «бринить» має декілька нюансів, відтінків. по-українському кажуть: орел бринить. це означає - він високо, ледве видко - бринить… можна сказати - аеро бринить. а от іще кажуть: сніжок бринить. або кажуть - думка бринить. це треба так розуміти: тільки-тільки береться, вона ще неясна - бринить. спів бринить. це, наприклад, у степу далеко ледве чутно пісню… губа бринить. так на селі й кажуть: аж губа бринить, так цілуватися хоче. подана репліка - яскравий приклад комічного спостереження за словом. і навіть уля, яка спочатку мала на меті закохати в себе мокія, щоб відтягти його від надмірного захоплення «укрмовою», захоплюється нею і стає на захист українського слова. але слід підкреслити й негативне ставлення драматурга до так званої «українізації», вірніше, «українізації по-більшовицькому». головний герой п’єси мина мазайло говорить, що його серце «перед-чува, що нічого з українізації не вийде, це факт, а якщо і вийде, то пшик з бульбочкою,- це вам другий факт…» чому герой робить такий висновок? на це питання відповідь персонажі комедії, що є представниками різних поглядів на насильницьке прищеплення любові до рідної мови. дядько тарас, щирий націоналіст, занепокоєний тим, що українізація - це спосіб виявити національно свідомих, щоб їх потім знищити. цей висновок герой робить з вершин історичного досвіду українського народу. далекоглядність драматурга підтверджується подальшим ходом сталінських репресій серед українського населення в 30-х роках xx ст. тьотя мотя з її шовіністською позицією стає перешкодою у спробі мокія захистити свою ідею. на її думку, українізація - «це туман, чорний туман, і все це минеться». героїня впевнена, що русифікаторська політика заполонить єство українців. і яскравим прикладом зради віковим традиціям, культурі народу є образ головного героя комедії мини мазайла, який намагається змінити навіть прізвище на російський манер. але розв’язка драми незвичайна: мину звільняють з роботи за «систематичний опір українізації». начебто українська ідея одержала перемогу. але чомусь гірко стає від такого фіналу, від усвідомлення того, що «справедливість» встановлена чиновницькою рукою, а не усвідомленням мазайлом необхідності утвердження національної гідності. отже, драматург рішуче засудив штучність існування людини в суспільстві, її спроби щось змінити, нав’язати свої погляди. і водночас м. куліш залишився вірним національній ідеї. офіційна критика того часу відзначала: «куліш дуже талановитий драматург, та не нам віддає свій талант і не для нас пише свої п’єси, які просякнуті українським духом». це відзначали сучасники. цим захоплені ми у складний час самовизначення.

на уроке мы прочитали рассказ л.н. толстого «после » и решила написать сочинение на тему «полковник на и после ». в нём нам рассказывается о полковнике, который посетил со своей дочерью варенькой, и о его двуличном образе. сначала нам открывается красивое описание полковника, и особенно его прелестный танец «мазурка». «он был красивый, статный, высокий и свежий старик» — такое первое впечатление нам рассказывают о полковнике б. на всё внимание приковано к нему, о особенно к его дочери вареньке. в неё влюбляется наш главный герой игорь васильевич. он был просто покорён варенькой, а его главным счастьем был танец в ней. но его хорошее впечатление на испортила неудачная встреча с полковником после .

автор в сочинение на тему «полковник на и после » нам описывает эту сцену в тёмных тонах. сразу мнение о полковнике меняется, и далеко не в лучшую сторону. л.н. толстой рассказывает о том, что несколько солдат гнали татарина. рядом с ними он увидел полковника, который следил, чтобы солдаты выполняли свою работу правильно. тогда главный герой узнал полковника жестоким. нашему герою не понравился двуликий образ полковника, несмотря на то, что полковник выполнял свою работу. с тех пор он старался меньше видеться с варенькой. «любовь с того дня пошла на убыль», так автор описывает отношение главного героя к вареньке после .

основной чертой творчества максима горького является разоблачение буржуазной морали и индивидуализма. в его произведениях воспевается героический подвиг во имя свободы и счастья. он реализовывает мысль о человеке-деятеле, борце, герое. его произведения с романтическими героями потрясли читателя верой во всемогущество свободного человеческого духа, страстной, всезахватывающей жаждой обновления, верой в подвиг.  главными героями произведения горького челкаш являются челкаш и гаврила. челкаш вор, пьяница, который не имеет ни семьи, ни крыши над головой. он живет тем, что крадет, а затем краденые вещи продает скупщикам. гаврила сельский парень, который приехал в город в поисках лучшей жизни. у него была одна цель заработать большую сумму денег, чтобы суметь построить дом в деревне и жениться на богатой девушке. встретившись случайно, главные герои договариваются ночью выйти на работу. челкашу нужен был , чтобы он ему совершить его обычное дело. и он, пообещав гавриле, что даст ему много денег, избирает его на эту должность, не зная о его действительном характере.  истинные лица гаврилы и челкаша мы видим в конце рассказа, когда они делят заработанные деньги. челкаш мог бы не дать гавриле и гроша, потому что он оказался совсем не годным для этой работы.  но чел каш щедро награждает своего ночного , несмотря на то что гаврила ему только мешал и показал себя трусом, человеком, который всего боится и не имеет своего мнения. и когда гаврила набросился на деньги, которые дал ему челкаш, а потом попросил отдать ему еще и свои деньги, чел-каш увидел, что перед ним стоит жадный, алчный человек. и если бы гаврила не признался челкашу, что если бы тот не отдал ему все деньги, он бы убил его, а потом сам их забрал, челкаш, может быть, попытался понять его. но, как человек открытый, никогда не скрывающий своих мыслей и действий, он, конечно же, не смог простить предательства.  в начале рассказа никто не испытывает к челкашу особой симпатии. но после того, как мы узнаем о его судьбе, и после эпизода с гаврилой сразу видим, что этот человек обладает такими качествами, как внутренняя красота, энергия и сила жизни, сострадание к ближнему, любовь к свободе и независимости. гаврила же, забрав эти деньги, все-таки не сможет жить с чистой совестью, и если он не поймет, что не деньги делают человека счастливым, а человек сам должен искать свое счастье, не унижаясь и не причиняя боль другим людям, он не сможет прожить по-настоящему счастливую жизнь.  в своем творчестве горький противопоставляет людям рабской души свободного и гордого героя, способного на самопожертвование во имя блага людей.