Значение пословицы если пахать плугом земля станет лугом

Васютка отправляется за кедровыми орешками, по привычке взяв с собой ружье, краюшку хлеба, нож и спички. Зайдя довольно глубоко в лес, мальчик с удилением замечает глухаря – редкую добычу. Когда Васютка, погнавшись за глухарем, окончательно понимает, что заблудился, его охватывают паника и отчаяние. Тем не менее, он не позволяем этим чувствам взять над собой верх, и усилием воли заставляет себя действовать. Он понимает, что если расслабится, то неминуемо погибнет. Для тринадцатилетнего мальчишки приключение в тайге становится испытанием на прочность, уроком мужества. Именно сила воли ему собраться с мыслями и начать что-то предпринимать.Одинокого мальчишку посреди бесконечной холодной тайги согревают мысли о доме. Благодаря заботе матери у него в сумке оказалась краюшка хлеба, которую принято брать с собой в дорогу по давнему обычаю. Не послушайся Васютка матери, неизвестно, не потерял ли бы он сознания от истощения. Васютка часто вспоминает и мать, и отца, и деда… Мысли о родных, чувство ответственности не позволяют ему расслабиться и предаться унынию.

Объяснение:

ответ: Почитай может што-то вибереш!!!

Мабуть, кожен хлопець з нашого класу мріє про такі подорожі, як у Робінзона Крузо з роману Даніеля Дефо або у Діка Сенда з “П’ятнадцятирічного капітана” Жуля Верна… Хочеться пройти і по заплутаних шляхах пригод Шерлока Холмса з оповідань Артура Конан Дойля, але розумієш недосяжність своїх бажань…

Та коли береш до рук книгу Всеволода Нестайка “Тореадори з Васюківки”, розумієш, що і ти частенько разом зі своїми друзями опиняєшся у подібних ситуаціях

веселих пригод. Незвичайні події, які відбуваються з головними героями – Явою і Павлушею, захоплюють, переносять читача до Васюківки аж у “метро” – до станції “Клуня” – станції “Крива груша”, де борсається нещасна свиня Манюня. Без сліз і сміху читати “Тореадори з Васюківки” неможливо!

Здається, що я знайомий з цими хлопцями вже кілька років!

Павлуша і Ява (“насправді його Іваном звати”) – “найкращі друзяки і напарники”. Гострий на язик дід Салимон каже про них: “Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні”.

Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них “слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня”.

Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні “штуки – викаблуки”. За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити “пугутькало” в клубі під час лекції на тему “Виховання дітей у сім’ї”, влаштувати бій биків з головною “героїнею” коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…

За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя “плаксиве щеняче скімління”.

Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: “… . в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь”, – каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич – цуценя, якого витягнули з колодязя.

Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви – кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга

Всеволода Нестайка “Тореадори з Васюківки” стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява – найкращими моїми друзями.

Объяснение: