Чем близки два стихотворения лермонтова утес и на севере диком?

Утес-это не бездушная скала, а метаморфическое изображение одинокого человека, не имеющего того о ком он мог позаботиться и кому он мог бы быть дорог. а на севере диком-это тоска человека, вызванная одиночеством.эти стихи объединены мотивом одиночества, который воплощен с олицетворения. вроде так))

Ахілл —  як його описує сам гомер:   прудконогий ахілл;   ахілл богосвітлий;   богоподібний ахілл. риси характеру ахілла: мужність; сила; справедливість; егоїзм; почуття власної гідності; почуття героїчної честі; благородство; жорстокість. гектор — за описом гомера —  коней баских упокірник;   божистий ; шоломосяйний;   осяйливий. риси характеру гектора: мужність; людяність; жертовність; благородство; сумлінність; стриманість; ніжність; вірність. ахілл і гектор справжні воїни герої вічної поеми гомера «іліада» ахілл і гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час троянської війни. так хто ж із них най-гідніший? ахілл, або ахіллес,— син царя мірмідонян у фессалії пелея та морської богині фетіди. прагнучи загартувати сина, фетіда купала його у водах стіксу, тому ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. ахіллові була провозвіщена смерть під час троянської війни. мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя лікомеда, де він і виховувався. одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам лікомеда жіночі прикраси і зброю. дівчата кинулися до прикрас, ахілл же обрав зброю. так одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під трою. вирушаючи на троянську війну, ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке. гектор — старший син царя трої пріама й цариці гекуби, чоловік андромахи. він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата паріса до єлени прекрасної. гектор і ахілл — справжні воїни. на їх рахунку чимало подвигів і перемог під час троянської війни. але подолати одне одного їм не просто: обидва сильні, фізично загартовані, витривалі. і навіть у вирішальному поєдинку, якби не афіни, хто знає, чи був би переможений гектор. гомер підбирає порівняння до поведінки воїнів, підкреслюючи, що вони — гідні : порівнює ахілла з соколом, що полює на горлицю дику, з псом, який жене молодого оленя, але й гектор, на його думку, дуже схожий на високолетного орла, який хоче вхопити ягня або зайця. дужі, сміливі, мужні — хіба можуть бути воїни кращими, ніж вони? мабуть, ні, тому що ці герої ще й віддані своїй батьківщині. мужньо боронить рідну змучену трою гектор, схаменувшись, повертається до рядів ахейського війська ахілл. якими ж іще якостями наділені герої поеми «іліада»? гектор — герой, але ніщо людське йому не чуже, і він довго не наважується стати до ґерцю з ахіллом. зрозумівши підступність богів і , він мужньо бореться, до останньої хвилини свого життя прагне бути мужем, гідним поваги й захоплення. прагне домовитися з улюбленцем афіни про видачу тіла переможеного рідним, але засліплений гнівом ахілл запевняє, що ніяких домовленостей між ними не буде. ахілл — улюбленець богів і ахейців, красень і взірець воїна. але він — теж жива людина і робить вчинки, про які потім шкодує: йде з війська — гинуть ахейці, його друг патрокл, знущається над тілом гектора — потім плаче разом з пріамом над спільною трагедією учасників війни. і до гектора, і до ахілла одноплемінники ставляться з великою повагою: пригадайте, як голосять троянці, дізнавшись про загибель свого героя, плаче андромаха, тужить пріам, як поважають та які надії на ахілла — свого найкращого воїна — ахейці. ахілл і гектор — справжні герої, справжні чоловіки. для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. такими вони залишаються і для нас. а те, що гомер змалював не лише їхню силу, але й слабкості, ще раз переконує: вони герої, але все ж таки люди. і ми теж можемо піднестися, дотягнутися до них

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Сдавних времен человечество передавало свою с и фольклора. в часто описывали события, связанные с революциями, а с фольклора пытались донести свои традиции. человек и в фольклоре. к фольклору относятся песни, анекдоты, прибаутки и сказки. с его передались обычаи, правила поведения, установившиеся порядки. фольклор – это народное творчество, у него нет автора. все, что к нему относится, взято из народа. люди, услышав какую-нибудь , писали со своей точки зрения о ней, поэтому фольклор – это голос народа, в нем нет конкретики. мы узнаем из фольклора множество традиций, которые, зачастую, оказываются спорными, так как в разных источниках они описаны по-разному. марина цветаева о фольклоре отзывалась такими словами: «фольклор — общее дело, творимое уединенными». человек и в . в часто описывали события. авторство в , как правило, невозможно установить из-за давности. но в уже не обобщают все события, описывают более конкретно. в ней стали описываться различные характеры героев: как отрицательные, так и положительные. к писанию относится «слово о полку игореве» — оно передает всю неудачного похода князей на половцев в 1185 году, учит будущее поколение делать выводы и не повторять ошибок прошлого. фольклор и нам узнавать и прослеживать ошибки наших предков. ведь, как говорится: « имеет свойство повторяться».