Мне нужно написать вывод об хлестакове из комедии ревизор

Он был лгуном, подлецом, обманщиком, прожигал свою жизнь, и у него не было никаких жизненных целей)

Первое представление о хлестакове мы получаем из описания бобчинского и добчинского: «молодой человек недурной наружности в партикулярном платье», который «ходит этак по комнате, и в лице этакое рассуждение… … поступки, и здесь (вертит рукою около лба) много, много всего». который к тому же «всё забирает на счёт и ни копейки не хочет платить». дальше мы понимаем, почему хлестаков так «престранно себя аттестует», когда о нём самому себе читает нравоучения осип: «с проезжающими знакомится, а потом в картишки — вот тебе и доигрался! » сам хлестаков появляется лишь во втором явлении второго действия. с первых же минут появления на сцене мы видим его манеру обращаться с крепостными: осипа он обзывает «дураком», «скотиной», «грубым животным». хлестаков умеет и подольститься. желая получить обед в долг, он вежливо обращается с трактирным слугой, называя его «братцем», «любезным». но, получив обед, он ругает слугу и хозяина последними словами: «мошенники! канальи! », «подлецы! бездельники! ». с городничим, который представляет собой власть в городе, хлестаков подчёркнут и вежлив. желая произвести впечатление на анну андреевну и марью антоновну, хлестаков говорит языком бомонда. зная два-три французских слова («бонтон», «моветон» и «компрене ву»), он легко добивается цели: марья антоновна с восторгом восклицает: «вы говорите по-столичному! ». хлестаков на протяжении нескольких сцен не догадывается, что ему взятки. при первой встречи с городничим он с жаром восклицает: «дайте, дайте мне взаймы, я сейчас же расплачусь с трактирщиком». городничий натренированным жестом «всучает» ему 400 рублей вместо 200. в третьем действии судья ляпкин-тяпкин пытается всунуть хлестакову взятку, но, переволновавшись, роняет деньги на пол. хлестаков, увидев деньги сам просит у судьи взаймы, причём это как-то само собой срывается с его языка. получив взаймы, он считает нужным объяснить судье, что «в дороге совершенно издержался», и обещает, что пришлёт ему долг из деревни, искренне веря в это. увидев, как легко прошло с судьёй, хлестаков начинает занимать деньги у всех: у почтмейстера, у артёмия филипповича, у луки лукича, и всем рассказывает о «престранном случае», что «в дороге совершенно издержался». даже у добчинского и бобчинского (которым, казалось бы, незачем давать взятку ревизору) хлестаков просит взаймы, причём делает это «вдруг и отрывисто», и даже не ссылается на «странный случай». только, когда к хлестакову прорываются купцы «челом бить на городничего» и хотят заплатить ему натурой (сахаром и вином), до хлестакова вдруг доходит, что ему давали взятки, и он с пафосом отказывается. и соглашается на 1000 рублей ассигнациями которые он по-прежнему расценивает, как взаймы. и только после вмешательства осипа, который явно умнее своего барина (и понимает, что и натура, и деньги — всё взятки), хлестаков молча соглашается, чтобы осип всё забрал.

Ассоль родилась в простой и бедной семье. Отец её по имени Лонгрен был матросом, мать Мери -- домохозяйкой. Когда девочке не было и шести месяцев, Мери умерла, и Ассоль осталась сиротой.

Лонгрен воспитывал дочь в любви. Его жизнь сосредоточилась на маленькой девочке. Этого оказалось достаточно, чтобы Ассоль выросла доброй, тонкой и романтичной натурой. Поскольку жители Каперны недолюбливали ни Лонгрена, ни его дочь, матрос научил её снисходительно принимать отчуждение и быть стойкой. Ум девочки был любопытен и любознателен, а душа открыта миру. Лонгрен научил её не только грубым матросским песенкам, он часто рассказывал о море, морских путешествиях и приключениях, пиратах, русалках и кладах, будя в ней воображение и фантазию. Повзрослев, Ассоль выучилась читать и узнавала о жизни из книг. Но её собственная жизнь была лучшим учителем: продавая игрушки, сделанные отцом, девочка выучилась арифметике; убирая, готовя еду и перешивая старенькие платья - домоводству. Прогулки в лесу научили её чувствовать и понимать природу. Разговоры с каким-нибудь цветком или жучком, которых Ассоль наделяла человеческими качествами, заменяли ей общение с людьми.

Любимым сном Ассоль, который она часто видела, был сон о прекрасной неизведанной земле, где цвели деревья, плескалась синяя морская вода и издалека были слышны мелодичные песни. Но самым главным был сон наяву, когда она грезила кораблём под алыми парусами, которым управлял прекрасный принц. И сон этот сбылся.

і

твет:

.

еликий хірург М. Пирогов, кардіологи М. Амосов і Л. Мала, офтальмолог С. Федоров. Хіба вони не творили своїми руками чудеса, повертаючи життя і здоров'я іноді безнадійно хворим людям? Не шкодуючи себе, віддавали всі свої знання, сили, вміння і талант людям? Все їх життя було справжнім подвигом, до останніх днСго прагнути.

Ассоль і Артур Грей - головні герої повісті-казки «Червоні вітрила», перетворюють красиву мрію в реальність. Дитинство Ассоль було важким і безрадісним. Невдовзі після народження Ассоль її мати застудилася і померла, а батько - моряк Лонгрен змушений був залишити службу і присвятити всього себе доньці. На життя він заробляв тим, що робив іграшкові моделі човнів, вітрильників, катерів. Заробіток був невеликий, але їм з дочкою вистачало. Однак відносини Лонгрена з сусідами та іншими жителями Каперни були складними. Його не просто не любили - його ненавиділи, цуралися, зневажали, і це їх відношення перейшло і на Ассоль. Жителі Каперни не могли зрозуміти і пробачити Лонгерна, який не захотів до в потрібний час крамарю Меннерсу, що став винуватцем смерті його дружини. Жителі Каперни, «не вміли любити», не змогли зрозуміти Лонгрена. Ненавидячи батька, вони стали ненавидіти і дочка. Ассоль росла наодинці, не маючи подруг і друзів. Справжньою радістю для неї було спілкування з батьком. Вона любила подовгу розмовляти з ним, допомагала йому в усьому. За характером Ассоль була спокійною, врівноваженою, трохи романтичною дівчинкою. Одного разу, коли вона відносила іграшки крамаря в місто, Ассоль зустрілася зі казкарем Еглем, який розповів їй чудову казку про білого корабля з червоними вітрилами. На цьому кораблі припливе прекрасний, хоробрий принц і відвезе її в свою казкову країну. Добра, наївна дівчинка повірила казкарю і батькові, який не став переконувати її у зворотному: «багато адже доведеться в майбутньому побачити їй не червоних, а хижих та брудних вітрил; здаля - білих і ошатних, а зблизька - нахабних і подертих».

.

Корабель стояв на рейді, неподалік від маяка, а капітан Грей вийшов прогулятися на берег і, гуляючи, побачив прекрасну сплячу дівчину, краса якої потрясла його. Надівши їй на палець дороге старовинне кільце, він відправився в порт розпитати про незнайомку. І незабаром в одному з трактирів дізнався історію Ассоль. Артур Грей був за натурою романтиком. Любив все незвичайне і прекрасне, любив дива і часто говорив, що чудеса треба робити своїми руками. Випадкова зустріч із Ассоль стала вирішальною в його долі. Артур Грей вирішив перетворити свій вітрильник «Секрет» в здійснену мрію Ассоль, подарувати їй диво, зроблене своїми руками. Так ожила в Каперні чудова казка. На горизонті показався білий корабель з червоними вітрилами. У човні, що відокремився від парусника, стояв Артур Грей, той самий казковий принц, яким уявляла його собі Ассоль. А вона, радісна і щаслива, прямо з хвиль ступила на палубу парусника своєї мрії. Наступного дня корабель разом з Ассоль і Грей відпливав з Каперни під звуки вI злом, в те, що казка може стати дійсністю.)

1. Дитинство Ассоль і її прекрасна мрія про диво. (Дитинство дівчинки з маленького приморського села Каперни було важким і безрадісним. Вона росла без матері, не маючи подруг і друзів, в оточенні злобних людей, що не вміли співати пісень і розповідати казок. Батько Ассоль, залишивши службу на кораблі, заробляв на життя виготовленням різних іграшок: човнів, вітрильників, катерів.)

4. Артур Грей - мрійник і фантазер. (Він «народився з живою душею», яка вміє відчувати чужий біль, співпереживати людям. У багатому батьківському домі Артур відчуває себе незатишно і самотньо. Тонка натура, він був схильний до мрій і фантазій, подорожей і пригод.)

5. Мрія Артура Грея про море. (Артур мріяв стати капітаном. На вибір його життєвого шляху зробили вплив книги про море і подорожі, картинка, яка зображала корабель, яка висіла в бібліотеці батька.)

6. Хотіти - значить могти. (Втікши з дому, Артур влаштувався юнгою на корабель. Самостійність і цілеспрямованість, наполегливість і терпіння, а також вірність мрії до йому: він досконало оволодів нелегким ремеслом моряка. Незабаром він став господарем і капітаном трищоглового судна «Секрет».)

7. Випадкова зустріч капітана Грея з Ассоль. (Одного разу парусник «Секрет» пристав до берегів Каперни. Грей, вийшовши прогулятися, побачив сплячу в чагарнику Ассоль і був вражений її дивною красою. Йдучи, він надів на її палець дороге старовинне кільце.)

8. «Червоні Паруса» з мрії Ассоль. (Намагаючись побільше розвідати про дівчину, Артур Грей дізнається від місцевих жителів про неї і її чудесної мрії.)

9. Чудеса, створені своїми руками. (Капітан Грей, як і Ассоль, любив все незвичайне і прекрасне і бачив справжнє щастя в тому, щоб своїми руками робити чудеса . Вирішивши подарувати Ассоль диво, він перетворює «Секрет» в корабель з червоними вітрилами, про який вона так довго мріяла.)

Объяснение:

твір сама