Разгадать загадку! один раз глотает и рот смыкает

Відповідь:

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам'ятайте мою настанову: найвища цінність - це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.

Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя - батькові ж обіцяв.

Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.

Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, в якій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.

З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.

Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він.

А люди й досі в тих землях пам'ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.

Пояснення:

Подойдёт ?

Оценка представителей интеллигенции в повести Булгакова далеко не однозначна. Профессор Преображенский – знаменитый в Европе ученый. Он занимается поисками средств для омоложения организма человека и уже достиг значительных результатов. Профессор – представитель старой интеллигенции и исповедует принципы нравственности и морали. Все, по мнению Филиппа Филипповича, в этом мире должны заниматься своим делом: в театре – петь, в больнице – оперировать. Тогда не будет никакой разрухи. А достигнуть материального благополучия, жизненных благ, положения в обществе и уважения можно только трудом и знаниями. Не происхождение делает человека человеком, а польза, которую он приносит обществу. Убеждения, по мнению профессора, нельзя внедрить в сознание силой: «Террором ничего поделать нельзя» .

Профессор не скрывает неприязни к революции и новым революционным порядкам. Он не принимает новых правил жизни. Научный поиск, любимая работа для него важнее всего, поэтому ему приходится идти на компромисс с новой властью: он лечит ее представителей, а она обеспечивает ему сносные условия существования и относительную независимость. Открытое противостояние властям означало бы лишение квартиры, возможности работать, а может быть, и самой жизни. Профессор сделал свой выбор, к нему обращается много пациентов. Преображенский уверен, что тот, кто работает, имеет право на нормальные условия труда и отдыха. Как воспитанный и культурный человек, профессор считает, что с живым существом нужно обращаться только лаской. Своему ученику и Борменталю он дает наказ-предостережение: «На преступление не идите никогда, против кого бы оно ни было направлено. Доживите до старости с чистыми руками» .

Уверенность в своей правоте, высокий культурный уровень, талант и масштаб личности позволяют ему в условиях сложной переломной эпохи не только сохранить свою жизнь, но и выйти победителем из столкновения с домкомом и Швондером.

В политических взглядах профессора много противоречий. Он, занимаясь наукой, живет замкнуто, интересуется театром, сознательно отгораживается от проблем. Революционные потрясения его раздражают, мешают работать. Воюя со Швондером, профессор еще не вполне понял, какую страшную, разрушительную силу в его лице допустили к власти, насколько опасны шариковы всех мастей. Ученый наивно считает, что городовой, приставленный к каждому человеку, может враз навести порядок в стране. Но у новой власти роль городовых выполняют швондеры и шариковы, готовые уничтожить и культуру, и неугодных людей.

Объяснение: