Символическое значение герасима из му-му и крепостного права

Ядумаю что му му был смым важным существом в жизни герасима. муму был ему лучшим другом, который никогда не предаст и не обидет, только он понимал герасимова. думаю так

1.И грянул бой, Полтавской бой! В огне, под градом раскаленным,

Стеной живою отраженным,

Над падшим строем свежий строй

Штыки смыкает. Тяжкой тучей

Отряды конницы летучей,

Браздами, саблями звуча,

Сшибаясь, рубятся с плеча.

Бросая груды тел на груду,

Шары чугунные повсюду

Меж ними прыгают, разят,

Прах роют и в крови шипят.

2.Полки увидели Петра.

И он промчался пред полками,

Могущ и радостен как бой.

Он поле пожирал очами.

За ним вослед неслись толпой

Сии птенцы гнезда Петрова -

В пременах жребия земного

В трудах державства и войны

Его товарищи, сыны;

И Шереметев благородный,

И Брюс, и Боур, и Репнин,

И, счастья баловень безродный

Полудержавный властелин.

3.Во стане Карл и царь. Не дремлет

И перед синими рядами

Своих воинственных дружин,

Несомый верными слугами,

В качалке, бледен, недвижим,

Страдая раной, Карл явился.

Вожди героя шли за ним.

Он в думу тихо погрузился

Смущенный взор изобразил

Необычайное волненье. 4.Швед, русский - колет, рубит, режет. Бой барабанный, клики, скрежет,

Гром пушек, топот, ржанье, стон,

И смерть и ад со всех сторон. 5.Но близок, близок миг победы. Ура! мы ломим; гнутся шведы.

О славный час! о славный вид!

Еще напор - и враг бежит.

И следом конница пустилась,

Убийством тупятся мечи,

И падшими вся степь покрылась

Как роем черной саранчи. 6.Пирует Петр. И горд и ясенИ славы полон взор его.

И царской пир его прекрасен.

При кликах войска своего,

В шатре своем он угощает

Своих вождей, вождей чужих,

И славных пленников ласкает,

И за учителей своих

Заздравный кубок подымает.

Объяснение:

Тарас Шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-України. Саме це особливе ставлення до Батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. Великий Кобзар цікавиться не лише майбутнім України, а й минулим. Він знає, що минуле у його Батьківщини було величне. А якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це до на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. В творах «Іван Підкова», «Гайдамаки», «Гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. Цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.

Як боліло серце письменника за долю України, за її майбутнє, про що говорять рядки «Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько!». Свої патріотичні ідеї Шевченко відтворював у творах «І мертвим, а живим», «Сон», «Тарасова ніч» та багатьох інших. Трепетні почуття мав Кобзар до Батьківщини. Чого варті лише його слова: «Нема на світі України, немає другого Дніпра!». Тарас Шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.