Подскажите , в каком году было написано стихотворение " зимнее утро". и стихотворение " я помню чудное " заранее )

Вроде бы так: "зимнее утро"-1829 г. "я помню чудное мгновенье"-1825 г.

первісна епоха – це найбільший період в історії людства – від виникнення людини (близько млн. років тому) і до появи державності. у різних народів цей період тривав неоднаково, деякі навіть зараз живуть за умов первісності. тому сучасна наука розрізняє власне первісну культуру – що існувала до виникнення перших цивілізацій на землі (кінець iv – початок iii тисячоліття до н. і традиційну первісну культуру.

протягом первісної епохи відбувалися такі процеси:

– антропогенез – біологічна еволюція людини, що завершилася приблизно 40 тисяч років тому виникненням виду “людина розумна” (homo sapiens), а також основних людських рас;

– формування мислення (або інтелекту) людини, її мови;

– розселення людства по всіх континентах;

– перехід людей від привласнюючого господарювання (мисливство, збиральництво) до відтворюючого (землеробство і скотарство);

– соціогенез – формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплемінної організації;

– поява перших світоглядних, релігійних уявлень, міфологічних систем.

серед цих найважливіших процесів, що заклали історії людства, своє місце займає формування культури як особливої сфери людського суспільства. причому для ранніх етапів історії різних народів характерна єдність закономірностей, спільність проявів становлення культури.

специфічною рисою первісної культури є синкретизм (нерозділеність), коли форми свідомості, господарчі заняття, суспільне життя, мистецтво не відокремлювалися і не протиставлялися один одному. будь–який вид діяльності містив у собі інші. наприклад, у полюванні були з'єднані: технологічні прийоми виготовлення зброї, стихійні наукові знання про звички тварин, соціальні зв'язки, які виражалися в організації полювання (індивідуальне, колективне), релігійні уявлення – магічні дії по забезпеченню успіху, які, в свою чергу, включали елементи художньої культури – пісні, танці, живопис. саме внаслідок такого синкретизму характеристика первісної культури передбачає цілісний розгляд матеріальної і духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого розподілу.

первісну історію людства традиційно поділяють на палеоліт, мезоліт і неоліт – 2 млн. р. тому – межа iii тисячоліття до н.е.; епоху бронзи – ii тисячоліття до н.е.; ранній залізний вік – i тисячоліття до н.е. використовуючи цю періодизацію, загальну характеристику еволюції матеріальної культури і мистецтва первісного суспільства.

ответ: умом россию не понять,  

аршином общим не измерить:  

у ней особенная стать —  

в россию можно только верить. ф. и. тютчев  

 

родина.. родные места.. какой-то необъяснимой силой они. в трудные дни нашей жизни, когда предстоит сделать нелегкий выбор или подвести итог пройденному этапу жизненного пути, мы возвращаемся в места, где прошли наши детство и юность, где были сделаны первые шаги во взрослую самостоятельную жизнь.  

любовь к родине, к ее народу, традициям, , желание сделать свою страну еще прекрасней есть источник доблестного труда рабочего, удивительных открытий ученого, замечательных произведений композитора, художника, поэта. так было всегда. и поэтому тема родины звучит во многих произведениях поэтов-классиков, проходит красной линией через все их творчество.  

михаил юрьевич лермонтов в стихотворении “родина” говорит о неведомой силе, зовущей к родным местам:  

 

но я люблю — за что, не знаю сам, —  

ее степей холодное молчанье,  

ее лесов безбрежных колыханье,  

разливы рек ее, подобные морям.  

 

александр сергеевич пушкин готов “роскошные пиры, забавы, заблужденья” променять на “мирный шум дубрав, на тишину полей”, “приют спокойствия, трудов и вдохновенья”  

удивительные пейзажи встают перед нами, когда мы читаем стихотворения николая алексеевича некрасова:  

 

славная осень! здоровый, ядреный  

воздух усталые силы бодрит;  

лед неокрепший на речке студеной,  

словно как тающий сахар, лежит.  

 

горячую любовь к родине, гордость за ее красоту чувствуем мы в произведениях классиков. невозможно любить свою родину, не понимая и не любя свой народ, его традиции, не переживая с ним его радости и невзгоды. .

 

также и лермонтов готов до полночи смотреть “на пляску с топаньем и свистом под говор пьяных мужичков”.  

отмечая трудолюбие и талант народа, поэты показывают его нелегкую жизнь, испытания, которые ложатся на его плечи. они с ненавистью и с негодованием отзываются о власть придержащих, равнодушных к народным. так, многие произведения некрасова посвящены тяжелой доле крестьян. в стихотворении “размышления у парадного подъезда” с болью и отчаяньем поэт восклицает:  

 

земля! назови мне такую обитель,  

я такого угла не видал,  

где бы сеятель твой и хранитель,  

где бы мужик не стонал?  

 

поэты всегда с болью отзывались на драматические события политической жизни россии. преданные отчизне люди не могут жить спокойно в стране, где преследуется все лучшее, все прогрессивное. “где благо, там уже на страже иль просвещенье, иль тиран”. лермонтов с отчаянием называет россию “страной рабов, страной господ”.  

александр сергеевич пушкин не может без возмущения смотреть на устарелый феодальный порядок, который сводит на нет лучшие силы народные:  

 

дикое, без чувства, без закона  

присвоило себе насильственной лозой  

и труд, и собственность, и время земледельца.  

 

лермонтов, пушкин, некрасов хотят видеть россию счастливой, а значит, свободной. они мечтают увидеть народ, который работает на благо своей страны.

объяснение:

почему писатели даже во время кавказской войны восторгались кавказом и кавказцами и практически не писали ничего негативного, а сейчас все наоборот?

тогда у были и поэты и писатели которые были в восторге от кавказцев и их своболюбием.

а сегодня у блатные воровские поэты и писатели больные империей и шовенизмом типо пушкова!