Выхожу один я на дорогу сквозь туман кремнистый путь " точнейшая метеосводка: поздняя осень и заморозок, прихвативший бесснежную это обязательно в ноябре написано." ( а. битов, "пушкинский дом") это стихотворение написано в последний год жизни лермонтова. врено ли предложен месяц написания стихотворения?

Нет, неверно. это стихотворение было написано за несколько дней до смерти поэта (15 июля). это никак не мог быть ноябрь.

Дядько Максим   суворий, але чесний та турботливий.  Саме це можна побачити читаючи розмову матері та дядька Максима. Яценко, відрізняється від інших героїв  бійцівським характером. У молодості він сліл усюди «небезпечним забіякою» і виправдав цю характеристику: виїхав в Італію, де надійшов у загін Гарібальді. У бої з австрійцями Максим втратив ногу, одержав безліч поранень і був змушений повернутися додому, щоб доживати своє століття в бездіяльності. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов’ю: він пояснює своїй сестрі Ганні Михайлівні, матері Петруся, що зайва дбайливість може ушкодити розвитку хлопчика. Дядько Максим сподівається виховати нового «бійця за справу життя». Це свідчить про  те, що він дбайливий та рішучий.

Дядько Максим:чесний, відкритий, мужній, має бійцівський характер, суворий, розумний

Головним героєм повісті “Гуси-лебеді летять” є дев’ятирічний хлопчик Михайлик. Автор майже не дає нам опису його зовнішності. Можна лише припустити, що це худорлявий, бідно одягнений хлопчик, що не має чобіт. Проте внутрішній світ, думки та характер свого героя письменник змалював детально та надзвичайно вдало, не в останню чергу через те, що малював усе з самого себе.

Михайлик – добрий, чемний та чуйний хлопчик.

Він росте в бідній, проте дуже гарній, працьовитій та чесній родині. З дитинства Михайлик ввібрав любов до природи та праці. Батьки та рідні надзвичайно вплинули на внутрішній світ хлопчика, відкрили для нього чарівні барви казок та легенд, навчили цінувати ближніх, стали для нього взірцем доброти та справедливості.

Михайлик, як будь-який дев’ятирічний хлопчик, прагне пригод. Життя кожного дня відкриває перед ним свої таємниці.

На своєму шляху головний герой зустрічає різних людей. Бідність та нестатки у власній родині навчили Михайлика співчуттю та милосердю. Глибоко вражає хлопця несправедливість, він не терпить жадібності, підступності та нечесності.

Михайлик вміє цінувати справжню дружбу та має вірних товаришів.

Головний герой має неабиякий хист до навчання. Він сам навчився читати і заради нової книги ладен терпіти багато прикростей та глузувань. Однак рідні та друзі бачать для нього світле майбутнє. “Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде…”, – каже про нього занепокоєна мати.

Однак для цього потрібно наполегливо вчитись. Для того щоб хлопчик продовжив навчання, батьки продають корову. Про важливість освіти не раз говорить дядько Себастьян.

Своєрідним заповітом для Михайлика стають слова Мар’яни: “Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми. А вивчишся, не понехтуй нами”.

Автобіографічна повість “Гусі – лебеді летять” не тільки дає нам можливість відчути атмосферу, в якій зростав і формувався письменник.

Вона вчить нас вміти бачити красу, любити рідну землю та родину, ніколи не забувати про людяність та справедливість