Счастье попа кому на руси жить хорошо

счастье попа-в благоденствии его прихожан,процветании его паствы. поп не простой персонаж,один из   ярких.для него счастье-это мир и покой на земле,уважение людей,которым он .поп не наживается на бедноте,он терпит   вместе с ними,видя их тяжёлую жизнь,пытается и словом,и делом.к нему идут и в радости,и в горе-люди ,женятся,умирают,а ему совестно брать плату с вдов,сирот,но приходится,иначе сам с голоду помрёт.крестьяне не уважают попов,нет уважения и понимания миссии,сочиняют непристойные песни и сказки о священниках .богатые помещики покинули его большой приход и ждать не от кого.поп несёт свой крест с терпением,он не ропщет,но и счастья у него нет.

Образи роману сервантеса увічнені у мармурі та бронзі, зображені на полотнах всесвітньо відомих художників. одне з них — вже хрестоматійне — полотно п. пікассо, на якому зображені дон кіхот та його вірний зброєносець санчо панса. також сворений пам'ятник сервантесу та його герою у мадриді. також є вірші. зокрема, "кто говорит, что умер дон кихот" юлії друніної. про дон кіхота писали достоєвський, тургєнєв, стендаль, гюстав флобер, альберт ейнштейн.   у музиці. існує симфонічна поема ріхарда штрауса. можна згадати оперу жюля массне «дон кіхот», яку прославив виконанням головної партії федір шаляпін. з відомих художників у числі перших, хто створив образ дон кіхота, був гойя. багато художників у франції з успіхом ілюстрували «дон кіхота». велику популярність мали ілюстрації тоні жоанно, а особливо – гюстава доре. дуже яскравий образ дон кіхота створив оноре дом'є. з пізніших художників у першу чергу слід назвати іспанців зулоагу, пабло пікассо і сальвадора далі. непересічний «дон кіхот і санчо панса» словака ципріяна маєрніка. в росії заслужений успіх мали ілюстрації кукриніксів, а також сави бродського. киянин, видатний художник борис крюков один із перших українців дав ілюстрації до сервантесового роману, але то вже було в аргентині, куди емігрував художник. там він ілюстрував «дон кіхота» для розкішного видання в серії «незабутні постаті». понад двадцять років тому опублікувала кілька своїх ілюстрацій київська художниця ольга петрова, ця тема – в колі її інтересів і досі.

Ето краткое содержание: во время войны гроссман, наряду с эренбургом и симоновым, стал одним из самых популярных очеркистов «красной звезды». особую известность в 1942 году принесла ему повесть «народ бессмертен». как ни странно, повесть представляет собой образец той эстетики, которую гроссман опровергал в очерках о еврейской трагедии и в дилогии «за правое дело» и «жизнь и судьба». «народ бессмертен» – пример соцреалистической эпичности, почти фольклорной по своим гиперболическим масштабам. главный герой повести, игнатьев – это персонификация всего советского народа, ведущего бой с фашизмом. недаром в кульминационном эпизоде он сражается с такой же персонификацией – но уже фашизма, «идолом солдатской самоуверенности, богом неправедной войны»: «словно возродились древние времена поединков, и десятки глаз смотрели на этих двух людей, сошедшихся на исковерканной битвой земле. туляк игнатьев поднял руку; страшен и прост был удар солдата» – вот характерный пример стиля этой повести, ориентирующейся на былинный эпос.