Подготовить реферат или сообщение на тему "жанр думы в поэзии" лермантова )

Стихотворение "дума" было написано м. ю. лермонто-вым в 1838 году в петербурге. период с 1837 по 1838 год условно можно назвать переходным между ранним и зрелым этапами творчества поэта. в эти годы остро обострилось политическое самосознание поэта: им созданы стихотворения, окончательно определившие его воинствующую социально-политическую позицию. примером могут служить такие стихотворения, как "умирающий гладиатор", "смерть поэта", "бородино". в творчестве лермонтова звучат гражданско-героические и обличительно-сатирические мотивы, "облитые горечью и болью". поэт обращается к гражданской и философской, эмоционально-возвышенной, гиперболической лексике и фразеологии, находясь "под бременем познанья" и "неверием осмеянных страстей".  дума - жанр, привнесенный в поэзию декабристами. стихотворение можно отнести к гражданско-философской лирике. поэт старается осмыслить место своего поколения в .

Лермонтов — одно из самых высоких, героических имен в . читатель лермонтова при первом же прикосновении к творчеству поэта ощущает себя стоящим у порога огромного и неповторимого поэтического мира. этот мир поражает и завораживает своей таинственной глубиной и мощью, своим мужественным и трагическим строем. в поэтическом мире лермонтова господствует тот ни на что не похожий, но безошибочно узнаваемый «лермонтовский элемент» (белинский), который легче почувствовать, чем определить и объяснить.трудность такого определения зависит не только от естественного сопротивления, которое оказывает искусство неизбежно обедняющему его анализу, но и от некоторой недоговоренности, недосказанности лермонтовского поэтического творчества, остановленного на полном ходу и далеко не реализовавшего всех своих великих возможностей.и все же общие идеи, лежащие в основе поэзии лермонтова, определению и объяснению. это — идеи личности и свободы, которые утверждает поэт как самые высокие ценности и критерии. лермонтов нашел в этих идеях, существовавших и до него, особый аспект и воплотил их со страстью, своеобразием и полнотой, неизвестными его предшественникам в поэзии. творчество лермонтова, несущее эти идеи, способствовало обострению критического сознания его современников и было целиком 

Ліричний герой — образ автора в ліриці, його поетичне «я». Ліричнийгерой багато в чому схожий на автора, але, як і будь-який персонаж,містить елементи художньої вигадки. Тому не слід ототожнювати його ізсамим поетом.Ліричний герой Бернса — син свого народу.Звичайне селянське життя приносить йому і втіху, і сум. Він умієпосміятися над прикрими життєвими ситуаціями й над самим собою. Водночасцей герой наділений проникливим ліризмом, характерним для задушевнихфольклорних пісень.Вірші Бернса зачаровують природністю йщирістю. Вони випромінюють життєрадісність, віру в людину, у перемогудобра, справедливості й розуму на землі.

Объяснение:

ответ:Шекспір сказав: «Весь світ – театр, а люди в ньому актори». Та чи кожен захоче своє життя перетворювати в гру, в якій удостоїться головної ролі?

Журнал #UkrainianPeople продовжує 90-денний марафон про великих українців, естафету приймають актор, який грав українських гетьманів, московського царя Б.Годунова та Чингізхана, але насправді не вважав акторську професію такою, що дарує радість («Ви думаєте грати це радість? Це мука!») - Богдан Сильвестрович Ступка та неперевершена Роксолана українського кінематографу - Ольга Сумська.

На них рівняються тисячі, ще більше тих, чиї серця вони підкорили. За свою акторську гру – відзначені багатьма нагородами. Вони переписали історію вітчизняного кінематографу, змінювали ідеали українців, відомі за межами України.

«Театр зображує, так би мовити, життя. Але там не по-справжньому вмирають, гинуть і так далі. Там грають в це все. Грають у життя. Театр - продовження життя. Ти підносишся трохи над реальністю, але це та ж реальність, тільки в художній формі. Театр - не втеча з життя людина знайшла іншу його форму. Все пов'язано, воно ж не буває окремо: життя - це життя, театр - це театр» – саме такої думки був Богдан Сильвестрович. На відміну від багатьох акторів, він не грав у життя на сцені чи знімальному майданчику, а проживав долю героя так, якби той сам не зміг прожити й передати весь спектр власних почуттів. Ось це і можна назвати однією з головних рис акторів від Бога: вжитися в образ і прожити чуже життя для спектаклю чи фільму краще, ніж в реальності прототип героя. За своє життя понад 100 ролей. Людина, яка прожила багато життів, – своє власне та життя кожного героя, в чиї образи перевтілювалася заради театру та кіно. При цьому протягом 1999–2001 років був міністром культури і мистецтв України. 2012 року на сімдесят першому році життя пішов грати спектаклі на Небо, заливши про себе світлу пам’ять та посіявши зерна доброти у душі українців. "Все наше життя - суцільна імпровізація, а значить, все наша життя - це джаз" – джаз Богдана Сильвестровича пам’ятають всі, хто любить театр, кіно та Україну!

Объяснение: