Нужен анализ стихотворение снежинка 1.сколько строк в ходит в каждую строфу? 2.как называется такая строфа? 3какие рифмы использует поэт

4строки четверостишие автор использует парные рифмы если

Родился Николай Некрасов 28 ноября (10 декабря) 1821 года в городе Немиров Винницкого уезда Подольской губернии. Отец Алексей Некрасов служил в чине капитана 36-го егерского пехотного полка, квартировавшего в этом же городе. Он был выходцем из некогда богатого дворянского рода, но его ничего не интересовало, кроме охоты и игры в карты. Кроме этого он отличался деспотизмом и суровостью. Мама — Елена Закревская, красивая и образованная, дочь богатых родителей. Алексей всегда умел нравиться женщинам, и с легкостью вскружил голову юной девушке. Родители Елены были категорически против их брака, они понимали, что таким образом жених хочет поправить свое материальное положение, пошатнувшееся из-за карточных долгов. Елена и Алексей поженились без благословения родителей, и этот брак не сделал женщину счастливой. Деспотичный муж сделал из нее вечную затворницу. Чтобы отвлечься от суровых реалий своей жизни, Елена много читала и музицировала. Именно ей Некрасов посвятил свои произведения «Рыцарь на час» и «Мать».

Николай Некрасов в молодости

Николай Некрасов в молодости

Буквально сразу после рождения Николая отец бросает военную службу и перевозит семью в родовое имение Грешнев под Ярославлем. Кроме него в семье родилось еще двенадцать детей, десять из которых умерли в младенчестве. Большая семья нуждалась в постоянных средствах, а поместный доход отца не покрывал всех расходов. Поэтому он был вынужден устроиться на работу в полицию. Его приняли на должность исправника, в обязанности которого входило собирать долги с крестьян. Он часто брал маленького сына с собой, поэтому Коленька с детства видел страдание, мольбы, унижения и даже смерть. Отец мог устроить оргию с крепостными девушками, свидетелем которой был сын. Все это не могло не отразиться на биографии будущего поэта и оказало большое влияние на становление его, как личности.

В 1832-м мальчика отдали на обучение в Ярославскую гимназию, где он учился всего пять лет. Отец принял решение сделать из сына военного, поэтому в 1838-м отправил 17-летнего Николая в Санкт-Петребург, где он должен был проходить службу в дворянском полку.

По приезду в культурную столицу России Некрасов познакомился с Андреем Глушицким, своим земляком. Именно он предложил юноше поступать в Петербургский университет, описав в ярких тонах все прелести обучения на филологическом факультете. Некрасов решил ослушаться отца и попробовать свои силы в любимом деле. Однако вступительные испытания он завалил, и смог посещать занятия только в качестве вольного слушателя.

В студенческие годы Некрасов жил в страшной нищете. Отец лишил его материальной поддержки, по этой причине Николаю приходилось выкручиваться самостоятельно. Жилье он снять не мог, поэтому довольствовался подвалами и подворотнями. Он забыл, что такое полноценное питание, перебивался, чем мог. Однако не сломался, наоборот, будущий поэт приобрел стойкость и выносливость, умение находить выход из самых сложных ситуаций.

Рід літератури «Intermezzo»: епос (з ознаками драми).

Жанр «Intermezzo»: психологічна новела з жанровими ознаками поезії у прозі, має яскраво вира­жений ліричний характер.

Тема «Intermezzo»: роль митця і призначення мистецтва в суспільстві.

Ідея «Intermezzo»: погляди на митця і його ставлення до народу, моральне обличчя митця, на мистецтво і його суспільну роль; заклик до людини оновитися духовно, стати гармонійною частиною Всесвіту й зусиллями своєї волі витіснити дисгармо­нію, зло, що панує у світі.

Дійові особи «Intermezzo»: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе.

Композиція «Intermezzo»: за імпресіоністичною логікою композиція новели мозаїчна, змонтована з багатьох різних епізодів, у яких розкриваються химерна гра настроїв героя.

Основні композиційні вузли новели:

вихідний момент — утома ліричного героя і виїзд за місто;

розвиток почуття — відпочинок на природі;

кульмінація — зустріч із селянином;

резюме — приплив нових сил, заклик протистояти злу.

В основі твору зіставлення двох протилежних світів — людського, дисгармо­нійного, утіленого в образі міста, і гармонійного, досконалого світу природи. Сюжет у творі особливий, внутрішній. Головну сюжетну канву становить розвиток думок і почуттів ліричного героя. Певні події теж передані через роздуми й переживання ліричного героя. Усі одинадцять частин пов’язані між собою образом митця —- учасника й оповідача зображуваного. Дія твору відбувається в душі ліричного героя і є однією з рис імпресіонізму. На пер­шому плані твору — пейзаж у багатоманітних його виявах. У Коцюбинського дійові особи — це не люди, а почуття, точніше, символи суперечливих по­чуттів, які постійно борються в душі героя. Природа в новелі бере безпосере­дню участь у розвиткові сюжету, супроводжує ліричного героя, гармонує з його переживаннями й думками. Конфлікт твору своєрідний. Він пролягає у філософсько-психологічній площині. Ліричний герой цілком відданий лю­дям, художник чесний і дуже сумлінний.

Кульмінаційний момент — зустріч митця із селянином.

Твір написано у монологічній манері, розповідь ведеться від першої особи. Зміст новели — своєрідний поетичний знімок внутрішнього стану митця.

Проблематика «Intermezzo»:

душевної рівноваги;

повноцінного життя;

специфіки творчого процесу;

митця і суспільства;

гармонії людини і природи.

Художній напрям, стиль: новелу вважають вершиною імпресіоністичного письма М. Коцюбинського.

Примітки: «Intermezzo» — це синтез різних видів мистецтв — музики, живопису, теат­ру. Від музики — назва, звукові образи, багата палітра метафор, що викли­кають музичні асоціації, поетизують красу природи. Описи природи вража­ють своєю мальовничістю; часто письменник малює словами, і виразна яск­рава картина постає перед читачем. Від театру — дійові особи, окремі драма­тичні сцени.

«Intermezzo» — твір імпресіоністський. Тут не стільки зображуються події, як описуються враження від них; автор більше орієнтується на почуття. Но­вела мовби зіткана з яскравих фарб, звуків, думок, настроїв. У творі перева­жають називні та безособові речення, внутрішні монологи.