Нужно сочинение на тему чудо осуществления мечты в повести-сказке а.с. грина "алые паруса"

Как и сердце ассоль, душа грэя ждала чего-то необыкновенно­го. и чудо случилось: на затерянной лесной поляне молодой чело­век увидел спящую ассоль. оставленное на пальце девушки коль­цо стало для нее верным свидетельством будущего чуда. волей слу­чая грэй узнал ассоль и ее мечту. и он понял, что вряд ли найдется в его жизни хоть один человек, который был бы ему бли­же, чем эта однажды увиденная девушка. капитан не привык откладывать дела в долгий ящик. он знал, что ассоль ждет сказку с алыми парусами, и знал, что эту сказку он сможет ей подарить. мудра и глубока была «нехитрая истина», постигнутая грэем ассоль: «она в том, чтобы делать так называемые чудеса своими руками».способностью самозабвенно мечтать обладает далеко не каж­дый человек. вокруг всегда найдутся люди, пытающиеся убе­дить тебя в бесполезности и безнадежности этого удивительного занятия. главная героиня повести-сказки а. грина «алые паруса» ассоль сумела не только не поверить насмешкам и злым пророчествам окружающих, но и дождаться воплощения своей мечты.  выросшая одинокой среди не понимающих ее взрослых и не желающих играть с ней детей, ассоль слишком сильно поверила словам старого эгля о сказке, ее, когда она станет взрослой. девушка не знала, что в это время в другой стране оди­нокий и мечтательный юноша бредит морем и кораблями, желая сделать былью то, что казалось лишь чарующей сказкой. грэй был не только мечтателем, но и решительным, волевым, смелым чело­веком. он оставил дом, где ни в чем не нуждался, и отправился в неизвестность — осваивать моря и океаны.

    можно сказать, что “записки охотника” открыли перед читателем новый мир -— мир крестьянский. тургенев, несомненно, продолжает традиции н..в. гоголя, который в своей бессмертной поэме “мертвые души” показал не только россию чичиковых, маниловых, плюшкиных, но и россию народную. вспомним, например, каретника михеева, плотника степана пробку, убежавшего на волю абакума фырова и многих других. но у тургенева мужики предстают не как мертвые, а как живые души, подлинная опора нации; они резко противостоят миру господ. иван сергеевич с большой теплотой описывает крестьян, придерживаясь своего главного принципа — достоверности изображения. он часто рисовал с натуры, его образы имели реальные прототипы. и этот подчеркнутый натурализм делает рассказы тургенева особенно ценными и интересными для нас. 

Образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою озброєного рицаря в обладунках. лицарі - професійні воїни - являли собою корпорацію, членів якої об'єднували спосіб життя, морально-етичні цінності, особові ідеали. рицарська культура складається у феодальній середовищі.лицарі нижчі за рангом служили в цих дружинах зі своїми загонами, з'являючись на перший поклик господаря. на нижніх рівнях лицарської ієрархії стояли безземельні лицарі, все майно яких містилось у військовій виучці і зброї. багато хто з них мандрував, примикаючи до загонів тих або інших ватажків, стаючи найманцем, а нерідко і просто промишляв розбоєм.згідно з розповсюдженням у лицарській середовищі уявлень, справжній лицар повинен був походити із знатного роду. поважаючий себе лицар посилався для підтвердження свого благородного походження на гіллясте генеалогічне дерево, мав фамільний герб і родовий девіз. приналежність до стану передавалася спадково, в рідких випадках в лицарі присвячували за виняткові військові подвиги. суворість правил стала порушуватися з розвитком міст - ці привілеї стали все частіше купуватися.у лицарів вироблявся особливий тип психології. ідеальний лицар зобов'язувався мати безліч достоїнств. він мав бути зовні красивим і привабливим. тому спеціальна увага приділялася одяг, прикраси, статурі. обладунок і кінська збруя, особливо парадні, були справжніми витворами мистецтва. від рицаря вимагалася фізична сила, інакше він просто не зміг би носити обладунок, який важив до 60-80 кг обладунки починають втрачати свою роль тільки з винаходом вогнепальної зброї.від лицаря очікувалося, що він буде постійно піклуватися про свою славу. свою доблесть треба було весь час підтверджувати, і багато рицарів були в постійному пошуку нових можливостей для цього. «якщо тут війна, я тут залишуся», - говорить лицар в одній з поетеси марії французької. нічого незвичайного не було в тому, щоб помірятися силою з незнайомим суперником, якщо той хоч чим-небудь викликав незадоволення. організовувалися спеціальні лицарські турніри. у 11-13 ст. виробилися правила рицарських двобоїв. так, їх учасники повинні були користуватися однаковою зброєю. частіше за все спочатку суперники мчали один на одного зі списом наперевіс. якщо списи ламалися, бралися за меч, потім за булаву. турнірне зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. при проведенні турніру після численних індивідуальних поєдинків, які могли продовжуватися декілька днів, влаштовували головне змагання - імітацію битви двох загонів. лицарські поєдинки стали складовою частиною битв в нескінченних феодальних війнах. такий поєдинок відбувався перед боєм, єдиноборство завершувалося смертю одного з лицарів. якщо поєдинок не проводився, то вважалося, що бій початий «не за правилами».вищим виявом лицарської любові до війни, агресивного бажання феодалів до захоплення нових земель, підтриманим католицькою церквою, стали хрестові походи на схід під прапором захисту християн і християнських святинь від мусульман. у 1096 році відбувся перший з них, а в 1270 - останній. під час їх проведення виникають особливі військово-релігійні організації - лицарські ордени. у 1113 році був заснований орден іоаннітів, або госпітальєрів. в єрусалимі, поблизу храму знаходився центр ордену тамплієрів, або храмовників. орденом великий магістр, покорявшийся особисто папі римському. вступаючи в орден, лицарі давали обітниці послуху і смирення. вони носили чернечі плащі поверх лицарських лат. в агресії проти слов'янських народів головну роль зіграв тевтонський орден.лицарський кодекс знайшов відображення в лицарській літературі. її вершиною вважається світська лірична поезія трубадурів на народній мові, що виникла на півдні франції. вони створюють культ прекрасної , служачи якій, рицар повинен дотримуватися правил «куртуазія». «куртуазия», крім військової доблесті, вимагала уміння поводитися у світському товаристві, підтримувати розмову, співати. був розроблений особливий ритуал женихания до дівчат. навіть в любовній ліриці, в описі почуттів лицаря до пані частіше за все використовується характерна станова термінологія: присяга, служіння, дарування, сеньйор, васал.по всій європі розвивається і жанр рицарського роману. для його сюжету були обов'язкові ідеальна «лицарська» любов, військові подвиги в ім'я особистої слави, небезпечні пригоди. романи широко відображали побут і риси свого часу. у той же час в них вже помітний інтерес до окремої людської особистості. найбільш популярні сюжети - про лицарів «круглого стола», про легендарного короля бриттів артура, лицаря ланселота, трістані та ізольді. багато в чому завдяки літературі в нашій свідомості досі живе романтичний образ благородного середньовічного лицаря