Жанровое своеобразие стихотворения есенина "я покинул родимый "

Первые строчки этого стихотворения повествуют о том, что поэт не только покинул свою малую родину, но и «голубую оставил русь». однако в этот период есенин находился в россии и даже не мог предположить, что когда-нибудь ему удастся побывать за границей. тогда почему же он утверждает обратное? все дело в том, что та «голубая русь», которую так любил поэт, навсегда осталась в прошлом, и теперь лишь существует в воспоминаниях автора. поэтому есенин, который все же на несколько дней заехал в гости к родителям, отмечает, что даже они изменились. так, «словно яблоневый цвет, седина у отца пролилась в бороде», а мать, измученная слухами о непутевом сыне и волнующаяся за его судьбу, даже при встрече с ним продолжает грустить.

В рассказу "Уроки Французского" повествуют о том как деревенский мальчик поехал учиться в город. Мать дала ему с собой еду, но сын женщины, у которой он жил, воровал у него еду.Мальчик начал играть на деньги с другими ребятами. что-бы купить себе молока, но ребята, заметив, что он выигрывает один рубль и больше не играет, избили его.На следующий день на уроке французского учительница с его об этом и по остаться после уроков.Через какое-то время она начала играть с ним на деньги. Когда об это узнал директор школы,  он уволил учительницу. Через какое-то время мальчику пришла посылка. В ней были трубочки макарон и три красных яблока.

В рассказе " Уроки Французского" нравственная проблематика заключается в том, что учительница пожертвовав своей репутацией мальчику.

Таким образом автор показал, сто надо проявлять сострадание.

Для сучасної української літератури характерне зниження патріотичного та морального пафосу типового для соцреалізму. Якщо для класичної та радянської літератури були характерні політична заангажованість та визнання за літературою певної виховної суспільної ролі, то завдяки здобуттю Україною незалежності і зникненню цензури, необхідність у цих функціях суспільного опору значно впала. Література вступила у постколоніальну стадію саморефлексії ставши тільки видом мистецтва. Багато сучасних творів відзначені іронією, переоцінкою цінностей та зверненням до тем, що були забороненими за радянських часів.В зв’язку з відсутністю доступу до творів західних авторів у час їх публікації, особливістю українського постмодернізму є його запізнення у часі. Західні твори в стилі постмодернізму з’явилися вже в 1950-1960-х роках, а українські — в 1990-х. Культурна ізоляція та обрив модерністичної традиції радянською владою призвели також до того, що частина сучасних авторів пишуть у модерністичному стилі, інша частина — у соцреалістично-народницькому, а третя частина намагається орієнуватися на міжнародні взірці і надолужувати історичну прогалину.Після відміни заборон на публікацію творів письменників доби Розстріляного відродження та емігрантів, їх заново відкриті твори стали впливовими орієнтирами для сучасних письменників. Для покоління вісімдесятників важливим автором був Микола Зеров, у той час як дев’ятдесятники цікавилися творами Майка Йогансена, Аркадія Любченка і всього періоду 1920-х років, а також українським бароко, модернізмом та авангардизмом.

Объяснение: