Надо написать вопросы про паустовского

Когда родился паустовский какое последние произведение он написал? был женат паустовский? на ком? сколько раз? как звали его бабушку? как маму? как отца?

Дьячок небольшой церквушки рассказывает о своем детстве. Его отец с младшим братом отправляется в Крым торговать табаком. Рассказчик с другими братьями и дедом Максимом остаются сторожить баштан, который приносит семье неплохую прибыль

Баштан расположен неподалеку от большой дороги, и старик очень любит пообщаться с путешественниками. Встретив знакомых чумаков, дед Максим угощает их спелыми дынями, и на радостях пускается в пляс. Неожиданно ноги его будто сами останавливаются. Он делает еще несколько попыток, но каждый раз останавливается, будто вкопанный, в одном  месте.

Дед Максим ругается, и вдруг видит себя не на баштане, а на другом краю села. Неожиданно он замечает свечку возле могилки. Старик уверен, что это нечистая сила показывает ему дорогу к кладу. Он отмечает место, и возвращается домой.

На следующее утро дед Максим с заступом отправляется к могилке, но никак не может отыскать ее. Он мокнет под сильным дождем и, люто ругая всех чертей, возвращается домой. Старик отправляется к тому месту, где у него сами остановились ноги, и ударяет заступом. Он вновь оказывается возле могилки, и принимается копать. Повсюду раздаются пугающие звуки: хохот, стоны, чихание.

Схватив котел, деде Максим бежит домой. Он хвастает своей добычей, но в  котле оказывается разный сор

Объяснение:

Чисте мистецтво» (або «мистецтво для мистецтва», або «естетична критика»), напрям в російській літературі і критиці 50-60-х ХІХ ст., яке характеризується поглибленим увагою до духовно-естетичним особливостям літератури як виду мистецтва, що має Божественний джерело Добра, Любові і Краси.Традиційно цей напрям пов'язують з іменами А. В. Дружиніна, В. П. Боткіна, П. В. Анненкова, С. С. Дудишкін. З поетів позиції «чистого мистецтва» поділяли А. А. Фет, А. Н. Майков, Н. Ф. Щербина. Головою школи був А. В. Дружинін. У своїх літературних оцінках критики розробляли не тільки поняття прекрасного, власне естетичного, а й категорії морально-філософського, а часом і соціального порядку. У словосполучення «чисте мистецтво» був ще один сенс - «чисте» в значенні досконалого, ідеального, абсолютно художнього. Чисте - це, перш за все, духовно наповнене, сильне по самовираження мистецтво. Позиція прихильників «чистого мистецтва» полягала не в тому, щоб відірвати мистецтво від життя, а в тому, щоб захистити його справді творчі принципи, поетичне своєрідність і чистоту його ідеалів. Вони прагнули до ізоляції від суспільного життя (це неможливо здійснити нікому), а до творчої свободи в ім'я утвердження принципів досконалого ідеалу мистецтва, «чистого», значить, незалежного від дріб'язкових потреб і політичних пристрастей.Напр., Боткін говорив про мистецтво як мистецтво, вкладаючи в це вираження весь комплекс понять, що відносяться до вільного від соціального замовлення і досконалого за своїм рівнем творчості. Естетичне - тільки компонент, хоча і надзвичайно важливий, в системі уявлень про справжнє мистецтво. Анненков частіше, ніж Боткін, виступав з критичними статтями. Йому належить понад два десятки об'ємних статей і рецензій, фундаментальна праця «Матеріали для біографії Олександра Сергійовича Пушкіна» і, мабуть, найбагатші в мемуаристиці XIX в. «Літературні спогади». Важливим пунктом в естетичних поглядах Анненкова було питання про художності мистецтва. Анненков не заперечують «впливу» мистецтва на суспільство, але вважає це можливим за умови справжньої художності. І вираз «чисте» означає тут не ізоляцію мистецтва від насущних запитів суспільного життя, а досконалість його якості, причому - не тільки по лінії форми, а й змісту. Дружинін засновував свої судження про мистецтво на трьох, найважливіших з точки зору його естетичної системи положеннях: 1) Мистецтво - вищий ступінь прояву людського духу, що має Божественний джерело, в якій дуже складно і специфічно поєднується «ідеальне» і «реальне»; 2) Мистецтво має справу з загальнозначущий, розкриваючи його, проте, через «внутрішній» світ окремої людини і навіть «зокрема» за до краси, прекрасних (при наявності ідеалу) образів; 3) Стимулюючи устремління людини до ідеалу, мистецтво і література не можуть, однак, підпорядкувати себе громадському прагматизму до такої міри, щоб втратити свою головну перевагу - залишатися джерелом морального перетворення, засобом залучення людини до вищих і вічних цінностей духовного буття.