За словом в карман не полез смысл выражений

Выпытать слово сложно и будет у тебя  слово выпрашивать сильно я так поная подпись 3

Много говорит.

Образ николеньки в повести л. н. толстого «детство» главный герой произведения николенька иртеньев любопытен, смотрит на все, что его окружает с интересом. он стремится разобраться в поступках окружающих людей и в себе самом. повесть начинается незначительным, пустяковым случаем в детской комнате. учитель карл иваныч разбудил николеньку, ударив над самой его головой по мухе хлопушкой из сахарной бумаги на палке. но сделал это так неловко, что задел образок, висевший на спинке кровати, и убитая муха упала николеньке прямо на лицо. этот неловкий поступок сразу рассердил мальчика. он начинает размышлять о том, для чего это сделал карл иваныч. почему именно над его кроваткой он убил муху, а не над кроваткой его брата володи? неужели только оттого, что николенька самый младший, все будут его мучить и безнаказанно обижать? расстроившись, николенька решает, что карл иваныч только о том и думает всю жизнь, как бы делать ему неприятности, что карл иваныч злой, «противный человек» . но проходит всего несколько минут, и карл иваныч подходит к кроватке николеньки и начинает, посмеиваясь, щекотать его пятки, ласково приговаривая по-: «ну, ну, лентяй! » и мальчик уже уже думает: «какой он добрый и как нас любит» . ему становится стыдно, что уже одна эта глава, в которой герой вспоминает о своем отношении к учителю карлу иванычу, показывает, что детские годы николеньки иртеньева не были беспечными. он постоянно наблюдал, размышлял, учился анализировать. но главное, в нем с детства было заложено стремление к добру, правде, истине, любви и красоте. николенька — обыкновенный десятилетний мальчик. он раним, быстро отходчив, чересчур впечатлителен, старается проанализировать происходящее. вот почему, разбуженный карлом ивановичем, ударившим над его головой по мухе, он сперва обижается и находит все в учителе дурным и противным, но после первых же ласковых и добрых слов, обращенных к нему, сердце мальчика наполняется глубоким раскаянием. отзывчивый на доброе отношение николенька часто от души жалеет одиночество карла ивановича: «бедный, бедный старик! нас много, мы играем, нам весело, а он один-одинешенек, и никто-то его не приласкает» . ему и невдомек, что взрослые часто устают от детского шума и суеты, и то, что самому николеньке приносят игры и возня с братьями, карлу ивановичу дает минута покоя с любимой книгой в руках. у николеньки иртеньева хороший учитель, умеющий тактично и справедливо разрешить детские проблемы, поднять настроение и разобраться с «неразрешимыми» противоречиями. становление характера николеньки проходит среди различных, близких ему людей: родителей, братьев и сестер, учителей, дворовых. отношения с каждым из них влияют на мальчика. отзывчивый и впечатлительный николенька внимательно наблюдает не только за событиями, происходящими в мире внешнем, но и за изменениями в своем внутреннем мире. поэтому николенька может справиться со многими проблемами, сделать верные выводы. из николеньки в будущем может вырасти добрый, наблюдательный, отзывчивый и честный человек.

Творчість в. короленка ще за його життя стало символом совісті та честі епохи. завдяки своїй спостережливості та вмінню розуміти людей, письменник черпав сюжети для своїх творів з реальних життєвих подій.в. короленка письменник- гуманіст, в його творах людські почуття завжди виносяться на перший план. завдяки силі письменницького слова, автор змушує нас співпереживати головному герою, разом з ним переживати життєві труднощі, перейматися його думками і почуттями.у багатьох його творах піднімається питання про те, для чого існує людина, яку роль він відіграє в суспільстві. в оповіданні «сліпий музикант» дуже чітко простежується така тематика. короленка надає можливість розібратися, що дійсно є сліпотою людини: фізичне чи духовне її прояв. «сліпий музикант» — короткий переказперші сторінки оповідання опові про те, що в родині багатих українських поміщиків народився хлопчик. з часом дивний вираз обличчя маленького петрику, штовхає його мати на думку, що дитина сліпий. лікар підтверджує її здогадки і констатує, що хлопчик ніколи не зможе бачити.це повністю змінює життя матері, вона починає безперервно піклуватися про своє нещасний сина і дарувати йому максимальну кількість материнської любові. у матері петра є рідний брат — максим яценко, хоробрий чоловік, якого ще з раннього дитинства тягнуло на безрозсудні подвиги.він втік до італії, щоб взяти участь у протистояння з австрійцями у складі загону гаріі. у бій він втрачає ногу і змушений повернутися назад на батьківщину. максим робить зауваження своїй сестрі, що вона не зможе шляхом безмежної турботи про петрику, виховати в ньому справжнього чоловіка і сам бере на себе цю місію.петрику ріс дуже вразливим хлопчиком: його лякали звуки природи, він не міг впоратися з великою кількістю емоцій від різних шумів і часто втрачав почуття від них. дуже часто маленький петрику заходить до стайні, щоб послухати як старий конюх йохим грає на своїй дудці.ця музика захоплює петю, духовно насичує і заворожує його. побачивши це, максим просить конюха співати сліпому хлопчикові народні пісні, що ще більше підкорює серце незрячого. єдиним другом петрику була дівчинка евеліна, дочка сусідського поміщика.разом хлопці росли, а вступивши в юнацтво, відчули справжні почуття один до одного. евеліна, душа якої переповнена любов’ю і жалістю до петра, приймає тверде рішення стати його дружиною, щоб все життя бути поруч з коханою людиною. істинна сліпота і духовне прозріннядо того часу, максим навчив грати петра на фортепіано. мелодія, яку він грав, заворожувала всіх слухачів: сліпий хлопчик вмів матеріально відчувати всі звуки, вони йому бачити навколишній світ без зору.це дало можливість петру усвідомити, що, незважаючи на свої фізичні обмеження, він може стати корисним суспільству. щоб прищепити племіннику почуття життєвої боротьби, дядько максим везе його на паломництво в монастир, де знайомить головного героя з такими ж сліпими юнаками як він.єгорій і роман втратили зір по різному: один, подібно петру, народився незрячим, другий осліп у 8 років. на відміну від романа, єгорій був озлоблений на весь світ він заздрить своєму другові, що він бачив навколишню природу, себе, і обличчя своєї матері.роман же лагідний і ласкавий, він намагається петру, пояснюючи різницю в кольорах, описуючи ті чи інші предмети. через кілька років, петро стає відомим музикантом, публіка захоплюється його талантом. на одному з концертів петра, максим, почувши народні мелодії на його виконання, розуміє, що саме в і становлення сліпого племінника і був головний сенс його життя.