Тут такой вопрос чем мне понравилась сказка 3 толстяка ? ? не знаю что

Напиши мені 3 толстяка вони були кумедні ну і продовж

Объяснение:

Як не банально це звучить, вже біографія Азімова схожа на захоплюючий роман. Він з'явився на світ в Радянській Росії, в містечку Петровичі під Смоленськом. Сталося це доленосна подія 2 січня 1920 року, а вже в 1923 сім'я Озимових (так спочатку звучало прізвище його батьків) емігрувала до Сполучених Штатів. Літературна кар'єра Азімова почалася шістнадцятьма роками пізніше, з оповідання "Загублені у вести", опублікованого в журналі "Amazing Stories". З тих пір публікації посипалися одна за одною, і незабаром Айзек став одним з найактивніших діячів американського фендому, завсідником форумів і конвентів, душею суспільства, чарівним і куртуазним. Заняття літературою не заважали і науковій кар'єрі. Вчорашній емігрант, він зумів блискуче закінчити середню школу, потім-Хімічний факультет Колумбійського університету, стрімко отримати вчений ступінь і до 1979 стати професором у своїй альма-матер.

Однак головні досягнення Айзека Азімова, безсумнівно, лежать в області літератури. Тут, правда, не обійшлося без деякої частки везіння. Першою ж людиною зі світу наукової фантастики, з яким особисто познайомився юний Айзек, був Джон Вуд Кемпбелл. Легендарний редактор журналу " Astouding SF "зіграв неоціненну роль у становленні американської фантастики" золотого століття", особисто випестував ціле покоління блискучих письменників — від Роберта Хайнлайна до Генрі Каттнера і Кетрін Мур. Кемпбелл не тільки володів вражаючим нюхом на таланти, але і буквально засипав своїх улюбленців цілим градом ідей, багато з яких знайшли втілення в повістях і розповідях тих, кого ми сьогодні називаємо класиками НФ. Зрозуміло, Джон Кемпбелл не міг пройти повз Азімова, хоча лише дев'ятий із запропонованих Айзеком оповідань побачив світ на сторінках його журналу. Як і багато товаришів по цеху, письменник на все життя зберіг вдячність Кемпбеллу-людині, завдяки якому американська фантастика всього за кілька років зробила гігантський еволюційний стрибок.

Про творчість Айзека Азімова написана сила-силенна статей і книг — в тому числі, двотомник спогадів самого письменника. Одне перерахування його літературних нагород зайняло б кілька сторінок прибиральним шрифтом. На рахунку Азімова п'ять "Хьюго" (1963, 1966, 1973, 1977, 1983) і дві "Неб'юли" (1972, 1976) - найавторитетніших премій у світовій фантастиці. Однак куди важливіше те, що його численні книги досі переводяться і перевидаються у всьому світі — в тому числі, твори, створені понад півстоліття тому.

Лови

Объяснение:

Админы не удаляйте, умоляю на источнике мой акк, которые вы удалили, так что я ничего не передирал

Вот сочинение:

Это  произошло ,когда я учился в 7 классе .Я мечтал иметь перочинный ножик.И вот в мой день рождения папа торжественно вручил мне предмет моих мечтаний .Это был замечательный ножик : с пятью лезвиями ,ножничками ,открывалкой ,миниатюрной отверткой .пилочкой и щипчиками .Поверхность ножа была зелёно - перламутровой .Нож переливался на солнце ,легко ложился по руке ,был лёгкий и небольшой .Счастью моему не было предела .

Наутро уже весь 7-Б  изучал редкостную вещицу .Открывали ,закрывали ,резали бумагу и отворачивали шурупы .Нож был идеален .Мальчишки завидовали мне и предлагали обмен .Сергей готов был отдать за ножик свой старенький фотоаппарат ,Зайцев - новую игру ,Петька Смирнов - предводитель хулиганов ,посулил за нож новую зажигалку .Но я был непреклонен .Не затем я в подарок ножик ,чтобы выменять его на что - нибудь .Мне ничего не нужно .А ножик - необходим .Я представил ,сколько раз мой друг нож выручит меня  : то ветку обстругать ,то удочку выправить .то отрезать ненужную верёвку - всё сможет мой замечательный нож.

Вечером я долго любовался на ценный подарок .

Наутро ,войдя в класс ,я сразу почувствовал неладное .Все ребята сгрудились возле Петькиной парты и с интересом наблюдали за происходящим .Подойдя ближе ,я увидел следующую картину : в руках Петьки бился снегирь,к лапке которого была привязана нитка.Петька то отпустит снегиря,то опять притянет  к себе.Бедная птаха совсем обессилела .Она едва трепыхала крылышками .Казалось ,жить ей осталось совсем немного .

-Давно он так ?- с я одноклассников 

-Да уже минут сорок измывается .живодёр ,-ответил Сенька Петров.

-Петька ,отпусти снегиря -,сказал я строго .

Петька ,не повернув головы в мою сторону ,сказал :

-Кто это тут такой смелый? Это ты что ли Попов? Заимей своего снегиря и делай с ним что хочешь .

Я замолчал и понял ,что всем назло злой и жестокий Петька будет издеваться над несчастной птичкой. 

-Что же делать ?-подумал я -,Как жертву от расправы .? 

Я сунул руку в карман и наткнулся на свой ножик .

-А давай обменяемся,Ты мне снегиря,а я тебе ножик!

Смирнов недоверчиво посмотрел на меня и сказал :

-Врёшь ,не отдашь ведь .

-Отдам -,заверил я его .

Он подошёл , и обмен состоялся 

Я осторожно снял нитку с лапки снегиря .Поднялся к окну .раскрыл его и подбросил птицу вверх .Она легко и весело полетела и села на дерево .Мне показалось ,что она помахала мне крылом .Не знаю .Но то ,что снегирь - красивая и весёлая птица, заметили все ребята .

А ножик? Что ножик? Разве можно сравнить жизнь живого существа и железный ножик ,даже очень любимый и красивый?

Были у меня потом в жизни разные ножики .Но тот я запомнил навсегда. .Ведь это была цена жизни .

Подробнее - на -