Алые паруса какой иносказательный смысл несёт в себе этот образ

Не удивляйтесь, что это так: от молодых она скрыта потому, что они, воспринимая ее мечтательным сердцем, не особого духовного ключа, указывающего на иносказательное значение книги; а от старых потому, что, читая сердцем умудренным и усталым, они только лишь отдыхают, возвращаясь к бесценным минутам своей далекой юности. но прошу вас, присмотритесь к этой книге: она наполнена особыми символами, указывающими на тайны духовной жизни, и ключ к пониманию этой сказки можно найти на страницах евангелия. позвольте, скажете вы, откуда в «алых парусах» духовные символы? быть может, все ее иносказательные образы — лишь совпадения? да и писал ли на самом деле грин такую особую книгу о вере, значение которой во всей полноте могут понимать только христиане? отвечу вам, что такой цели он, возможно, перед собой не ставил. но я нисколько не пытаюсь вас мистифицировать. ведь книга предназначена прежде всего читателям, живущим в россии; а все лучшее, что есть в великой , изначально в высшей степени духовной по своей природе, говорит нам о боге и о душе. и что касается книги «алые паруса», то поверьте, о боге и о душе она рассказывает не меньше, но даже больше, чем многие другие. услышав об этом, многие читатели возразят: «вовсе нет! эта книга о мечте, о счастье и о любви! а о боге в ней нет ни слова! » но наберитесь терпения и задумайтесь! ведь если книга говорит о любви, то она говорит и о боге, поскольку сказано: «…кто не любит, тот не познал бога, потому что бог есть любовь» (1ин 4: 8). и, будучи писателем, александр грин не мог не писать о главных духовных и нравственных добродетелях: вере, надежде и любви, именами которых нарекла своих дочерей премудрая софия

Потому  что главная героиня ждала их,  фактические жила  ими - это была цель, смысл существования, эта идея ей оставаться доброй  и прощать всех вокруг, любить их.    впервые - в детстве, когда ассоль встретила сказочника. алый  - цвет надежды, перемен  и т.д. потому  что  сейчас этот образ ассоциируется  со  входом во взрослую без мечты жизнь была бы невозможной. все люди мечтают так они пытаются уйти от реальности. мечтая, человек попадает в другой мир. мир его желаний, мир, где все всегда хорошо(своего рода сказка) не было бы мечты люди бы не выдержали повседневную жизнь, ведь мечтая можно уйти от реальности, забыться.

Художник   виктор   борисов мусатов родился 26 апреля в 1870 году  в своём творчестве особенно выражает настроение природы .вид этого рисунка является пейзаж.               абзац         на этой картине переданы сочные цвета золотых оттенков.в этой картине можно ощутить красивую песню.печально и торжественно шелестят листья .на рисунке изображены красивые деревья и полноводная тихая река.небо слегка затянуто облаками.а вдалеке на изображении расположен лес .волны в реке слабые .у самой реки необычный цвет .                                                                                             абзац             мне нравится что картина зовёт вместе с зхудожником любоваться картиной. в этой картине много солца . глядя на этот краски его успокаивает человека . 

на початку 1840-х років м. в. гоголь пише ряд повістей на теми петербурзького життя. петербурзький цикл відкривається «невським проспектом». петербург гоголя – це місто контрастів. краса пишних палаців і гранітних набережних, по яким безтурботно розгулює святковий натовп – це один петербург. за цією пишністю виступає інший петербург – місто дрібних чиновників, майстрових, художників, місто трудівників-бідняків, жертв убогості і свавілля. такою жертвою є акакій акакійович башмачкін – герой повісті «шинель».

сюжет про забитого нуждою чиновника, над яким всі підсміюються, був у ті роки популярним. але гоголь інакше представляє свого героя, хоча і не приховує, що башмачкін «був тим, кого називають вічний титулярний радник, над яким, як відомо, насміялися і нагострили вдосталь різні письменники, що мають похвальний звичай налягати на тих, хто не може кусатися». акакій акакійович – боязка, прибита нуждою людина, ціною важкої праці і болісних принижень заробляє свої чотириста рублів на рік; це забита, безсловесна істота, який покірливо зносить «канцелярські глузування» своїх товаришів по службі і грубість начальників. акакій акакійович сам усвідомлює свою малість, він ні на що більше не претендує. щодня, з року в рік, переписуючи папери, він давно вже не має ніяких інших інтересів. прийшовши додому зі служби, акакій акакійович думає тільки про те, «що бог пошле переписувати завтра».

кепкуючи над духовною обмеженістю башмачкіна, гоголь зазначає у ньому доброзичливе ставлення до людей, працьовитість, розвинене почуття обов’язку. акакій акакійович, за словами письменника, був навіть людиною пристрасною: літери він виводив з любов’ю, при цьому насолода виражалася на його обличчі, коли ж він добирався до букв-фаворитів, то поринав весь у роботу, забуваючи образи і нужду.

 

але в цьому забитому життям чиновнику прокинувся чоловік, коли з’явилася у нього мета в житті – нова шинель. ціною найсуворішої економії протягом року йому вдалося зібрати необхідну суму. за цей час він змінився, став «якось жвавіше, навіть твердіше характером». «вогонь часом показувався в очах його, в голові навіть миготіли зухвалі і відважні думки: чи не покласти куницю на комір», – доброзичливо іронізує над ним гоголь. ставши власником нової шинелі, акакій акакійович відчув себе найщасливішою людиною. тому стає зрозумілим, в яку катастрофу перетворюється шинелі. крадіжка шинелі виявилася крадіжкою всього його життя. даремно акакій акакійович шукав у приватного пристава, у «значної особи»: скрізь він зустрічав або повну байдужість, або презирство і грізні окрики. наляканий прийомом у «значної особи», боязкий і забитий акакій акакійович захворів нервової лихоманкою, яка і забрала його в могилу.

 

смиренність і покірність акакія акакійовича, все його бідне життя викликає біль за принижену людину, співчуття до нього. у фіналі ця маленька, несмілива людина, доведена світом сильних до відчаю, протестує проти бездушності, грубості, деспотизму. вмираючи, він «сквернословить», вимовляє найстрашніші слова, що слідували за словами «ваше превосходительство». навряд чи м. в. гоголь закликає читачів до бунту, але він будить у них думку про несправедливість тогочасного суспільства, про необхідність іншого життя, інших відносин між людьми.