Напишите отзыв по книге землянка а. митяев

Книга супер ,читала !

Повесть Максима Горького «Детство» была написана в 1913 году и вошла в сборник рассказов и очерков «По Руси». Произведение написано в жанре автобиографической повести, в которой автор по-иному переосмыслил и изобразил многие эпизоды из своего детства. Глазами главного героя – мальчика Алексея Каширина – читатель видит окружающий героя суровый, очень жестокий мир, который, тем не менее, неразрывно связан со сказками, которые Алексею рассказывала бабушка. Повесть относится к литературному направлению «неореализм».

Главные герои

Алексей – главный герой произведения, за детством которого читатель следит на протяжении всей повести и от имени которого ведётся всё описание рассказа «Детство».

Акулина Ивановна Каширина – бабушка Алексея, «круглая, большеголовая, с огромными глазами и смешным рыхлым носом», с роскошной густой косой, «двигалась легко и ловко, точно большая кошка, – она и мягкая такая же, как этот ласковый зверь».

Василий Васильич Каширин – дед Алексея, очень строгий, «небольшой сухонький старичок, в чёрном длинном одеянии, с рыжей, как золото, бородкой, с птичьим носом и зелёными глазками».

Другие герои

Варвара – мать Алексея, «сама на всю жизнь сирота».

Михаил – дядя Алексея, «чёрный гладковолосый».

Яков – дядя Алексея, «сухой, как дед, светлый и кудрявый».

Григорий – полуслепой мастер, служивший у Кашириных, «плешивый, бородатый человек в темных очках».

Иван-Цыганок – приемный сын Кашириных, подмастерье, «квадратный, широкогрудый, с огромной кудрявой головой». Веселый и находчивый парень, но наивный, как ребенок.

Хорошее Дело – нахлебник, один из постояльцев Кашириных, «худощавый, сутулый человек, с белым лицом в чёрной раздвоенной бородке, с добрыми глазами, в очках», «молчалив, незаметен».

Евгений Максимов – отчим Алексея, второй муж Варвары.

Весь він був створений для бранної тривоги. М. В. Гоголь

Запорозька Січ... Це не тільки місце. Це втілення мрії українського народу про вільне життя, про бойові подвиги. Це царство волі й рівності. Це вільна республіка, у якій живуть люди широкого розмаху душі, абсолютно вільні й рівні. Тут виховуються вільні, мужні характери, для яких немає нічого вищого за інтереси народу, за волю й незалежність Вітчизни.

Такою я побачив Запорозьку Січ у повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба". Втіленням духу запорозького козацтва є Тарас Бульба — головний герой повісті.

Тарас був "один з корінних, старих полковників". Він любив просте похідне життя запорожців. Чисте поле та добрий кінь — от і все, що йому потрібно. Побачившись після довгої розлуки із синами, Тарас назавтра ж поспішає з ними на Січ, до козаків. Суворий, вимогливий, Тарас Бульба й синів своїх виховує суворо, за законами Запорозької Січі. Для нього головне, щоб його сини "воювали хоробро, захищали б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру Христову".

Сам Тарас Бульба веде життя, повне негод і небезпек. Ходив він у бойові походи й проти турків, і проти ляхів. Він нещадно карає польських магнатів і захищає пригноблених і знедолених. Це людина величезної волі й великого розуму, тому запорожці обирають його отаманом. Зворушливо й дбайливо ставиться він до своїх товаришів. Перед боєм він захотів висловити все, що було на серці, і звернувся до козаків з промовою, у якій сказав: "Немає уз святіше товариства!" Він мудрий і досвідчений ватажок козачого війська, тому перед боєм хоче зміцнити волю й віру запорожців, щоб міцно вони стояли, захищаючи рідну землю. За Російську землю, за православну віру, за Січ і бойове товариство закликає він стояти до кінця.