Как жилось в деревне в уроках французского

Плохо. семье главного героя приходилось голодать,мать выбивалась из сил, чтобы прокормить детей. поэтому, когда учительница подарила мальчику коробку с макаронами, он был вне себя от радости, т.к. никогда не пробовал ничего подобного. в деревне он привык кушать только то, что растет в земле.

Біла лелека — дивний птах. він увесь білий, тільки на кінці крил — чорний. коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. тому його називають чорногузом. у деяких місцевостях україни лелека носить німецьке ім’я гайстер. чому названо лелеку турецьким ім’ям "лелека" — це загадка. ще є назви боцюк, бузько, бусел, бусол, бусьол, бушля. коли птах летить, діти приманюють його, щоб сідав на їхні оселі. і лелека селиться біля людей, довіряє їм. ходить по сінокосу так, що хочеться поговорити з ним, як із людиною. тому він, на відміну від усіх інших птахів, має і людські імена — антон, грицько, іван. його питають — коли тепло встановиться, чи довго пасти череду, просять принести води.  ii  білий колір лелеки наштовхує на творення загадки про молоко. так виникло й замовляння пастушків, які звертаються до птаха, щоб він допоміг коровам мати більше молока від соковитої трави у лузі.  спостереження за поведінкою лелеки та людини, яка грає в азартну гру й програє, приводить до створення приказки: "виграв бузька на костелі (на храмі)". лелеки відлітають у вирій після спаса 19 серпня, тому про людину, яка відчуває себе старою, говорять, що вона ходить по світу, як ті бузьки по спасі.  є одна легенда, що бог зібрав усіх гадюк, вужів, отруйних комах у мішок і звелів чоловікові кинути його в море, але ні в якому разі не розв’язувати. чоловік не витримав, розв’язав мішок, а звідти всі гади і виповзли. тоді бог перетворив того чоловіка на лелеку, щоб він зібрав усіх отих жаб, гадюк і вужів.  на благовіщення, 7 квітня, для лелеки випікається печиво у вигляді його ноги, борони та серпа. діти носять це печиво і просять лелеку

сказка  «12 месяцев»  была написана 1942-43 годах. надеемся, вы все помните, что в это время была великая отечественная война, время было тяжелое. с.я. маршак, в основном, писал военные очерки и стихи. в начале 1943 года в газете « и искусство» маршак опубликовал обращение «моему читателю»:

«мой шестилетний корреспондент спрашивает меня, почему я, которого дети считают своим собственным писателем, изменил им и в последний год писал только для больших.  …я по-прежнему верен детям, для которых всю жизнь писал сказки, песни, смешные книжки. по-прежнему я много думаю о них. думать о детях – это значит думать о будущем.  и вот, думая о будущем, я не могу не отдавать себя целиком простой и скромной службе писателя военного времени».

тем не менее, эта просьба ребёнка, видимо, произвела на писателя впечатление. маршак урывками находил время для создания сказки о двенадцати месяцах, собравшихся у костра в новогоднюю ночь