Що таке людяність? навести приклади з літературних творів

У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Неро­зумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.

Объяснение:

Жил-был в одном лесу медведь. он был самым храбрым и сильным, поэтому звери считали его царем леса. но медведь не зазнавался и не командовал животными, а им в беде, и заботился о них.  однажды этот самый медведь пошел в лес за дровами для своей берлоги, зима в ту пору выдалась холодная, а пока мишка набирал хворост и вовсе разыгралась вьюга. сразу стало холодно и неуютно, и поэтому медведь с трудом дошел до дому.  открыв дверь, он сразу же затопил печь и поставил самовар. надо сказать самовар у медведя был знатный. его животные их и защитнику на день весны подарили. пузатый такой желтый, а к нему чайник белый, с зелеными цветочками. уж миша чай из него пить любил. и только он в свою чашку налил воды, как вдруг в его дверь постучали. удивившись медведь открыл дверцу и увидел странную глыбу льда. вскоре медведь понял что это она стучала в дверь, и втащив новый предмет в дом поставил у печки. оказалось что это и не лед вовсе, а какой-то зверь. маленький черненький, а пузико белое. клюв красный и крылья вроде как есть подумал медведь и решил что это птица.  это был пингвин, но ведь в лесу никто никогда пингвинов не видел. поэтому чудо-птица рассказала свою , и объяснила что она из холодной страны арктики и попала сюда случайно.  медведю птица понравилась и он пригласил её в лес. жить она осталась в дупле старого дерева и вскоре признала что лето лучше вечной зимы, подружилась с животными.  и все было хорошо