Мені потрібен твір на тему: мої роздуми над трагедією в.шекспіра "гамлет"

Кожен народ має свої книги, що беруть витоки з далекого та стародавнього фольклору. національні літератури відображають специфіку життя – образ думки людей різних країн, їх культуру, побут і традиції. мистецтво слова кожного народу оригінальне і своєрідне. але є проблеми, які хвилюють всіх людей у всі часи, незалежно від їх національності, умов життя, соціального стану. кожне покоління знову і знову ставить перед собою глибокі філософські питання: що є життя і смерть, що є любов, як влаштований світ і людина, в чому сенс життя, які цінності стоять вище всього, що є ці питання відображаються, в тому числі і в літературі, і носять назву «вічних мотивів». одним із загальновизнаних геніїв світової літератури, що розкрили глибини людської душі, є ієць у. шекспір​​, який жив у 16 столітті. його п'єси – глибоко філософські твори, що зачіпають важливі питання буття. так, трагедія шекспіра «гамлет» малює вічний конфлікт, протиборство людини і навколишнього світу. герою трагедії, молодому принцу гамлету, відкривається страшне: він дізнається, що його батька в боротьбі за престол отруїв рідний брат. у цьому злочині брала участь і мати гамлета – королева гертруда. юний герой знаходиться в жаху і повній розгубленості. він розчаровується у всьому світі і всіх людях – чого можна очікувати від них , якщо найближчі виявилися підступними і цинічними зрадниками? таким чином, гамлет виявляється один на один з несправедливим світом, а, вірніше, зі своїми ілюзіями щодо цього світу. він починає сумніватися в цінності і доцільності життя взагалі – якщо зло таке сильне і непереборне, чи є сенс жити? але поступово гамлет розуміє і приймає свою місію – «вправити» суглоби «часу», що вивихнулися. він вступає в боротьбу зі злом, бажаючи відновити справедливість, «хід часу» і співвідношення світла і темряви. у результаті цього протиборства герой вирішує для себе багато питань, основним з яких є питання про сутність смерті. у підсумку він приходить до усвідомлення, що смерть перетворює людину в ніщо, а життя – це вічне протиріччя між реальністю та ідеалами. таким чином, вічні мотиви у світовій літературі висвітлювати важливі сторони людського буття, вони пов'язані з глибокими філософськими проблемами. людині завжди важливо було зрозуміти, хто вона, де знаходиться і куди йде. світова класика відповідає на ці питання, є читачеві знайти своє місце в житті, зрозуміти і засвоїти неминущі цінності, розставити свої пріоритети.

Мне кажется, что рассказы "Кукла" и "О чём плачут лошади" объединены общей темой - темой безразличия людей. Конюхи забывают о лошадях, люди издеваются над когда-то дорогими сердцу вещами, забывают о том, что о близких нужно заботиться. Как мучаются от работы лошади, как они болеют и страдают, так беспокоит всю планету человеческая жестокость и безразличие. Истории о лошадях и кукле - лишь пример того, как изменились люди внутренне. Очень важно не быть черствыми душой, помнить о милосердии и сострадании. Эти идеи читатель наблюдает в рассказах"Кукла" и "О чём плачут лошади".

ИЛИ

Эти рассказы объединяет тема отношения людей к животным, вещам: большинство работ проводится при техники, а лошадей держат для развлечения или на всякий случай, и вот эти, которые "на всякий случай" живут в ужасных условиях: лето, а они стоят на привязи и уже грызут землю с голоду, а что уже вспоминать о том, что их надо лечить, чистить, . Или вот кукла: кто-то выбросил её, не того, что она несколько лет была родной вещью ребёнку, так отдайте её кому-то ещё, или приберите, так нет - лучше я выброшу, потому что она мне теперь не нужна. А другие ребята и рады стараться: а, вам не надо, тогда мы над ней поиздеваемся, у ни у одного из подростков не возникло и мысли, чтобы эту куклу, потрудившуюся на своём веку, да и вещь, сделанную руками человека прибрать.

Объяснение:

От чацкого тянутся явственные нити к онегину и печорину — их роднит между собой и общий генезис из обедневшего родовитого дворянства, и культурное превосходство над средой, и стремление порвать с ней, тяга в чужие края, уход в экзотику и т. д." (д. благой, статья "грибоедов" в " энциклопедии в 11 томах", том 2, 1929 г.)  чацкий, как личность, несравненно выше и умнее онегина и лермонтовского печорина. он искренний и горячий деятель, а те — паразиты, изумительно начертанные великими талантами, как болезненные порождения отжившего века. ими заканчивается их время, а чацкий начинает новый век — и в этом все его значение и весь «ум». и онегин, и печорин оказались неспособны к делу, к активной роли, хотя оба смутно понимали, что около них все истлело. они были даже «озлоблены», носили в себе и «недовольство» и бродили как тени с «тоскующею ленью». но презирая пустоту жизни, праздное барство, они поддавались ему и не подумали ни бороться с ним, ни бежать окончательно. < > оба томились, задыхались в своей среде, и не знали, чего хотеть. онегин пробовал читать, но зевнул и бросил, потому что ему и печорину была знакома одна наука "страсти нежной", а прочему всему они учились "чему-нибудь и как-нибудь" - и им нечего было и печорины - вот представители целого класса, почти породы ловких < > они [онегин и печорин] и новизной идей умели блистать, как новизной костюма, новых духов и прочее. заехав в глушь, онегин поражал всех тем, что к "к ручке не подходит, стаканами, а не рюмками пил красное вино", говорил просто: "да и нет" вместо "да-с и нет-с". он морщится от "брусничной воды", в разочаровании бранит луну "глупой" - и небосклон тоже. он на гривенник нового и, вмешавшись "умно", а не как чацкий "глупо", в любовь ленского и ольги и убив ленского, увез с собой не "мильон", а на "гривенник" же и < > , ни онегин, ни печорин, эти франты, не сделали бы того, что проделал в сенях чацкий. те были слишком дрессированы "в науке страсти нежной", а чацкий отличается и, между прочим, искренностью и простотой, и не умеет и не хочет рисоваться. он не франт, не < > тем чацкому досталось выпить до дна горькую чашу - не найдя ни в ком "сочувствия живого", и уехать, увозя с собой только "мильон терзаний". ни онегин, ни печорин не поступили бы так неумно вообще, в деле любви и сватовства особенно. но зато они уже побледнели и обратились для нас в каменные статуи, а чацкий остается и останется всегда в живых за эту свою "глупость"" (и. гончаров "мильон терзаний", 1871 г.) это была сравнительная характеристика чацкого, онегина и печорина, анализ образов, оценка критиков и пр.