Краткое содержание "в людях" максим горький()

Произведение максима горького ""в людях"    автобиографическое. главный герой, мальчик, это автор, детально описывающий свою жизнь за шагом. вот он служит "мальчиком" в обувном магазине. любил ходить в церковь, потому что он там "отдыхал там так же, как в лесу и поле." однажды дед отправил его в город и пристроил учиться чертежному делу у матрены. весной он сбежал и устроился на корабль посудником и читал вслух книги, которые производили на него огромное впечатление,но за небольшую провинность его рассчитали. он вернулся к деду с бабушкой и занялся ловлей певчих птиц, дружил с солдатами и казаками. ходил белье полоскать и дрова рубить чужим людям, по ночам много читал, книги брал у лавочника и удивлялся тому, что в книгах все было по-другому, а в жизни люди были жестокими.    затем начал работать  в мастерской иконописи, зазывал покупателей, начал читать запрещенные книги, бабушку видел все реже. денег платили мало, он жил почти впроголодь. потом три года был "десятником", следил за работниками, а те все равно крали, в свои пятнадцать лет чувствовал себя пожилым человеком.а потом подумал:   «надобно что-нибудь делать с собой. а то — » и осенью он  уехал в казань.

Відповідь:Цитати щодо образів головних героїв твору "Міщанин-шляхтич" а сенкан далі й самому скласти можна

Література – дзеркало епохи. Вона відображає подій, настрої, характери та манери певного періоду та певного місця, країни. Отже нещодавно я мала можливість поглянути у дзеркало Франції 17 століття. Як же? За до комедії «Міщанин-шляхтич», автором якої є Жан-Батист Поклен, більш відомий як Мольєр.

Про що ж ця комедія? Про людей, про характери, про чесність та здоровий глузд. Пан Журден, хоч і  міщанин за походженням, але заможний та авторитетний у своєму колі, хоче (не те що хоче марить) стати шляхтичем. У ті часи аристократи мали більше привілеїв, ніж буржуа: повага інших, належне виховання у дитинстві, можливість бути в оточені короля. Проте найчастіше за душею у них не було ні гроша.

Саме до таких людей належить граф Дорант, який підіграє Журдену з користю для себе. Він тягне з міщанина гроші, не віддає йому борги і дурить байками голову нещасному чоловікові. «Cherchez la femme» - цей вислів відомий з часів Олександра Дюма (його роман «Могікани Парижа»). У цьому творі важливі ролі відіграють пані Журден, маркіза Дорімена та дочка Журденів Люсіль. Пані Журден – жінка розумна, мудра, далекоглядна. Шкода тільки, що не має великого впливу на чоловіка, бо якби мала – нічого б не трапилось у цій родині. Дорімена – аристократка, вдова. До неї залицяється Журден. Не подумайте, що він закоханий у маркізу у дворян «так прийнято». Але Дорант також залицяється до Дорімени. Правда, не тільки через кохання – справа в тому, що маркіза багата панна. Третя жінка у цій комедії – Люсіль. Саме вона на початку твору постраждала від батькової маніакальної ідеї стати аристократом пан Журден відмовив Клеонту, що палко кохає Люсіль, тільки через те, що хлопчина виявився не аристократичного роду.

Що ж викриває Мольєр у своїй комедії за до цих кардинально різних героїв? Великий французький драматург висміює пиху, марнославство, лицемірство. Адже більшість аристократів, до яких прагнув крамар саме такі: пихаті, лицемірні, пусті.

"Мiщанин-шляхтич" - яскравий доказ "високої комедiї". За смiшними подiями комедiї ховаються серйознi висновки, а комiчнi образи стають сатиричними. Поведiнка Журдена та Доранта зумовлена їхiм становищем у суспiльствi. Журден прагне стати шляхтичем, щоб довести всiм i собi свою значимiсть (хоча його і так поважають). Але Мольєр показує, що людину треба цiнувати такою, якою вона є, що кожен повинен робити в життi свою справу. Дорант - аристократ, але нiчого, крiм титулу, у нього немає: нi грошей (їх вiн позичає у Журдена), нi аристократичних, пiднесених почуттiв. Вiн використовує Журдена, щоб справити на Дорiмену враження багатiя. Маркiза ж дає згоду на шлюб тому, що вважає Доранта дiйсно тим, за кого той себе видає. Її розчарування автор мудро винiс за межi свого твору. 

Комедія створена для того, аби сміятися, та Мольєр змусив комедію висміювати. Він висміяв людей «блакитної крові» (на прикладі того ж Доранта) та показав мудрість, розсудливість, гострий розум та чисту душу людей: пані Журден, Клеонт, слуга Ков*єль.

Отже, ця комедія є актуальною у наш час, вона дає нам безцінні уроки життя. Ніколи не треба намагатися сісти не в свої сани, ніколи не треба бути пихатим та, найголовніше, треба цінувати те, ким ти є.

Пояснення:

Как человек должен относиться к природе

Объяснение:

Тема взаимоотношений природы и человека так или иначе во всех произведениях Виктора Астафьева. Писатель глубоко и тонко чувствует, как важно человеку беречь природу, относиться уважительно к ее законам. В рассказе «Васюткино озеро» природа предстает как чувствующее ранимое существо, живущее своей собственной жизнью, с которой неразрывно связана жизнь человека.

С развитием цивилизации человек все больше и больше теряет связь со своими корнями, с источником жизни. Алчность и ненасытность приводят к тому, что человек все дальше уходит от матушки-природы. Вместо того, чтобы с благодарностью принимать ее щедрые дары, он требует все больше и больше, нещадно эксплуатируя землю.

Васюткин дедушка понимает, что человеческая жадность приводит к тому, что ресурсы земли истощаются. Он говорит: «Раньше жили, как бог прикажет, и рыба тучами ходила. А теперь пароходы да моторки всю живность распугали». Также и Васютка, воспитанный на дедушкиных и отцовских рассказах, но все же представитель нового поколения, не всегда думает о последствиях своих поступков. Например, услышав надоедливый крик кедровки, Васютка тут же что не может он долбануть птицу, даром что ружьё в руках». Не стреляет он только потому, что бережет патроны.

Горький опыт Васютки показывает, насколько мудрыми и правильными были советы старших. Идя в тайгу, Васютка берет с собой краюшку хлеба не потому, что собирается в лесу поесть, а потому, что так заведено, и чтобы мать не сердилась. Именно поэтому с собой оказываются у мальчика и спички, и ножик. Заблудившись в тайге, Васютка припоминает все рассказы старших. Благодаря тому, что уже с детства он был опытным таежником, Васютка смог добыть и приготовить утку, развести костер в сыром лесу. Благодаря своим познаниям мальчик сумел найти озеро, которое долгое время спустя было названо его именем и даже отмечено на карте. Это озеро и его: Васютка сообразил, что оно проточное, потому что в озере водится речная рыба, и смог выйти к Енисею.

Рассказ о приключениях Васютки в тайге показывает читателю, как важно любить природу и уважать ее законы. Современный человек уже слишком оторван от земли, он слишком высокого о себе мнения. Человек должен быть для природы не бездумным и безответственным царем, но мудрым и благодарным сыном. Природа и человек неразделимы, и только в гармонии с природой человек может прожить полноценную и счастливую жизнь.