План характеристики микулы селяниновича

Микула селянинович персонаж былин, богатырь, легендарный пахарь.он олицетворяет крестьянскую силу, силу народа.микула как герой-предок пашенной руси получил исключительное место среди богатырей.  в былине дается подробное описание внешности и одежды микулы. и мы легко можем представить себе этого удалого молодца, пышущего здоровьем и силой, красивого и веселого. одежда у него хорошая, и «шляпа пуховая», и «кафтанчик у него черна бархата». ведь микула занимается честным трудом и может позволить себе добротное убранство: у оратая сапожки из зелена сафьянашилом пяты., носы остры… сам себе микула хозяин, ведь ремесло ему и прокормиться, и одеться. а еще сохранить его богатырскую силу (он зараз может положить до тысячи мужиков). с легкостью он своей сошкой кленовой, но когда « пять колодцев да ведь могучих» пытаются выдернуть ее из земли, го у них ничего не получается.

Часто буває так, що дуже талановиті і в цілому позитивні люди мають деякі недоліки, які роблять їх життя дуже непростим. Сумно це усвідомлювати, оскільки такі люди особливо готові реалізовувати і показувати свій талант оточуючим, але іноді для цього їм не вистачає сили волі або ще якихось певних якостей. Досить багато таких людей зустрічається серед людей творчості. Прикладом такої людини є один з головних героїв новели авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» – дівчини на ім’я Джонсі.

У цій новелі розповідається сумна, але в той же час досить зворушлива історія з життя жителів невеликого кварталу для художників. Як відомо, всі художники є людьми творчими, а тому мають досить тонку і тендітну душевною організацією. Все це проявляється не тільки в їх безпосередній професійній діяльності, а й у ставленні до життя, в переживанні тих чи інших проблем буття. Дівчина на ім’я Джонсі була однією з мешканок цього кварталу. На нещастя, у той час в місті виникла епідемія пневмонії, а імунітет Джонсі виявився занадто слабким,

В этом рассказе Шолохов изобразил судьбу рядового советского человека войну, плен, испытавшего много боли, тягот, потерь, лишений, но не сломленного ими и сумевшего сохранить теплоту души.

Впервые мы встречаем главного героя Андрея Соколова у переправы. Представление о нем мы получаем через впечатление рассказчика. Соколов- высокий, сутуловатый мужчина, у него большие темные руки, глаза «словно присыпанные пеплом, наполненные такой неизбывной смертной тоской, что в них трудно смотреть». Жизнь оставило в его внешности глубокие и страшные следы. Но он говорит о своей жизни, что она была у него обыкновенная, хотя, как мы узнали позже, на самом деле она была полна ужасных потрясений. Но Андрей Соколов не считает, что Бог должен дать ему больше, чем другим.