Прочитайте сказку "иван-царевич и серый волк" и ответьте на вопросы. как ты понимаешь выражение "синие леса мимо глаз пропускает, озёра хвостом заметает"? какую картину ты себе представляешь? каким был иван-царевич? опиши его, использую слова: добрый, смелый, трудолюбивый, решительный, глупый, хитрый, мужественный. надо завтра сдавать! ! всего 2, просто сказка большая.

Синие леса мимо глаз пропускает- мимо его глаз проходят леса. озёра хвостом заметает- позади остаются озера. иван царевич был смелым, добрым, решительным и мужественным. не боялся трудностей.

написаний "гобсек" був у 1830 році. гобсек - це образ, що представляє собою не тільки одну людини, а своєрідну масу. цей чоловік пережив багато чого, але і нажив чимало. основною його рисою була скупість, за що його не раз називали «людина-вексель». він обслуговував не простих людей, давав у
борг, а сам наживався на всіх.   я цілком згоден з з характеристикою , яку дає гобсеку дервіль.

як на мене, гобсек -   позитивний герой. на прикладі цитат з книги я постараюся довести, що це непересічна і багато в чому позитивна особистість.

у книзі він постає перед читачем
холоднокровним лихварем. але поступово стає зрозумілим, що він пережив багато труднощів, а відмінне володіння пістолетом і шпагою говорять про його колишні пригоди і можливе ремесло корсара. життя настільки загартувало його, що він став знавцем людської душі. він побачив стільки зради, що не довіряє
нікому. він відмінний психолог. по одному тільки векселю зумів передбачити подальшу долю графині і її коханця максима де трай. і він не помилився.

клієнти   гобсека в основному заміжні багаті аристократки, які потрапили в скрутне фінансове становище через своїх марнотратних коханців.
гобсеку не подобаються жінки, які зраджують своїм чоловікам і витрачають їх багатство на своїх коханців. ось як він поводиться в їх будинку: "я люблю бруднити брудними черевиками килими у багатих людей - не з дрібного самолюбства, а щоб дати відчути пазуристу лапу невідворотності".

звідки
така холодність і байдужість? одного разу він пощадив одну жінку, свою боржницю. «а вона так здорово мене общипала! заслужено мені - навіщо я їй довірився? ".  

звідки така пристрасть до золота? "а хіба влада і насолоди не являють собою сутності вашого нового суспільного ладу.
золото-ось духовна суть усього теперішнього суспільства". якщо вдуматися, то суспільство в цьому відношенні з часів не дуже змінилося.  

який він як людина? він справжній друг. коли його протеже дервіль попросив у нього грошей для свого бізнесу, гобсек міг би дати їх просто так. але
він дав їх під відсотки, щоправда, з урахуванням того, щоб його підопічний був здатний їх повертати. коли дервіль після оплати боргу запитав причину цього, ось якими золотими словами відповів гобсек: "сину мій, я визволив тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти мені нічим не
зобов'язаний. і тому ми з тобою найкращі в світі друзі". не можна не визнати в гобсеку непересічну особистість.

а ось як сам дервіль, людина порядна, оцінював свого друга: "у ньому живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота й піднесене. якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, він
буде їх опікуном".  

ось який він, цей гобсек. він гідний співчуття. жага наживи, прагнення до накопичення свідчать про довге життя в нужді. життя довело його до того, що єдиною його метою стало прагнення до того, щоб сказати: " краще вже самому давити, ніж дозволяти, щоб інші тебе
тиснули". це суспільство його так понівечило. в особі гобсека , на мою думку, виносить вирок сучасному йому суспільству.

Повесть, опублекованна в 1835 г. в сборнике "миргород". повесть бфла начата в 1833г. вий, имя подземного духа, придуманное гоголем от имени властителя преисподни в украинской мифологии "желеного ния" и слов "вия" - ресница, "повико" - веко, отсюда длинные веки персонажа гоголя."вий" заканчивался
такими словами: «и с тех пор так все и осталось в той церкви. завязнувшие в окнах чудища там и поныне. церковь поросла мохом, обшилась лесом, пустившим корни по стенам ее; никто не входил туда и не знает, где и в какой стороне она находится». сохранился один экземпляр «миргорода» с этим финалом.
по ходу набора в конце возник пробел страницы, который необходимо было заполнить. гоголь дописал финал, изменив предыдущий: «так навеки и осталась церковь с завязнувшими в дверях и окнах чудовищами, обросла лесом, корнями, бурьяном, диким терновником; и никто не найдет теперь к ней дороги. когда
слухи об этом дошли до киева и богослов халява услышал наконец о такой участи философа хомы, то предался целый час раздумью. с ним в продолжение того времени произошли большие перемены. счастие ему улыбнулось: по окончании курса наук его сделали звонарем самой высокой колокольни, и он всегда почти
являлся с разбитым носом, потому что деревянная лестница на колокольню была чрезвычайно безалаберно сделана."—  ты слышал, что с хомою?   — сказал тиберий горобець, который в то время был философ и носил усы.—  так ему бог дал,  — сказал халява.  — пойдем в шинок да помянем
его душу! философ, который начал пользоваться своими правами, так что на нем шаровары, сюртук, даже шапка отзывались спиртом и табачными корешками, в ту же минуту изъявил готовность.